Новочуваське
Новочува́ський (тат. Новочувашски, рос. Новочувашский) — селище в Зеленодольському районі Республіки Татарстан (Росія). Входить до складу Новопольського сільського поселення. Населення становлять переважно росіяни і чуваші, від назви останнього етносу і походить назва цього населеного пункту. Мешканці селища зайняті переважно у галузі скотарства[1].
| селище Новочуваський | |
|---|---|
| тат. Новочувашски, рос. Новочувашский | |
![]() | |
| Країна | |
| Суб'єкт Російської Федерації | Татарстан |
| Муніципальний район | Зеленодольський район |
| Поселення | Новопольське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 92228000069 |
| Код ЗКТМО: | 92628460121 |
| Основні дані | |
| Час заснування | 1898 |
| Населення | 97[1] |
| Поштові індекси | 422530 |
| Телефонний код | +7 84371 |
| Часовий пояс | +3 |
| Найближча залізнична станція | Васільєво |
| Відстань | |
| До залізничної станції: | 3 км |
| До центру муніципального району/міського округу (км): | |
| - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
15 А295 |
Новочуваське розташоване за 15 км на схід від районного міста Зеленодольськ. Найближчий населений пункт, селище Грузинський, лежить на відстані 0,7 км на північний схід. За 1 км на північ від селища проходить автомагістраль Казань — Нижній Новгород (А295) відразу за якою починаються терени Раїфської ділянки Волзько-Камського заповідника. За 1 км на південь знаходить затока річки Волга, інших водойм у безпосередній близькості від селища нема. Єдина вулиця Новочуваського (вулиця Зелена) кільцева.
Історія
Засноване у 1898 році. Спочатку входило до Ільїнської волості Казанського повіту Казанської губернії, 1920 року підпорядковане Арському кантону Татарської АРСР. Надалі селище неодноразово міняло адміністративне підпорядкування: з 14 лютого 1927 року було в складі Воскресенського району, з 1 серпня 1927 року — Казанського, з 4 серпня 1938 року — Юдинського, з 16 липня 1958 року і дотепер — у складі Зеленодольського району[1].
| Зміни населення | |
|---|---|
| Рік | Населення |
| 1920 | 33 |
| 1926 | 122 |
| 1938 | 175 |
| 1949 | 100 |
| 1958 | 256 |
| 1970 | 107 |
| 1979 | 229 |
| 1989 | 155 |
| 2002 | 97[1] |
Джерела
- Новочувашский // Татарская энциклопедия: в 6 т. / гл. ред. М. Х. Хасанов. — Казань: Институт Татарской энциклопедии АН РТ, 2005. — Т. 4. (рос.)
