Облога Володимира-Волинського (1232)
Облога Володимира-Волинського (1232) — вдала спроба угорців відбити Галич у Данила через два роки після невдалої спроби і через три роки після вигнання звідти королевича Андрія Андрійовича (1229).
| Облога Володимира-Волинського | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Війна за об'єднання Галицько-Волинського князівства, Угорські походи на Південно-Західну Русь | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| • Угорське королівство | • Галицько-Волинське князівство | ||||||
| Командувачі | |||||||
| • Андраш II • Бела IV • королевич Андраш |
• Данило Галицький • Мирослав | ||||||
Історія
Угорці взяли Ярослав, розгорнули наступ на Галич, і галицькі бояри присягнули королю.
Після цього угорці вдерлися на Волинь, прагнучи розвинути успіх. Літопис описує реакцію Андраша на організовану оборону міста:
«Така граду не изобрЕтохъ ні в НЕмЕчкыхъ странахъ!» Тако сущу, оружьникомъ стоящимь на немь, блистахуся щити та оружници подобни солнцю.
Обороною керував Мирослав, і місто встояло. У Галичі сів княжити королевич Андрій, а Белз і Червен були тимчасово повернуті Данилом Олександру Всеволодовичу.
Нова спроба угорців розвинути наступ на Волинь в 1233 році закінчилася поразкою у битві під Шумськом, що, врешті-решт, привело до остаточного витіснення їх з Галича Данилом.