Оперний театр «Музична драма»
Оперний театр «Музична драма» («Державна українська музична драма») — перший український оперний театр радянських часів, створений всеукраїнським музичним (голова Л. Собінов) і театральним (голова К. Марджанішвілі) комітетами за активної участі С. Бондарчука, С. Бутовського і Леся Курбаса.
| Оперний театр «Музична драма» | ||||
|---|---|---|---|---|
![]() Зала театру | ||||
| Зала театру | ||||
|
| ||||
| Країна |
| |||
| Місто | ||||
| Адреса |
Мерінгівська, 8 | |||
| Архітектор | Г. П. Шлейфер (побудова), В. М. Риков (1918, реконструкція) | |||
| Місткість | 600 місць | |||
| Тип | стаціонарний | |||
| Статус | оперний | |||
| Відкрито | 28 липня 1919 | |||
| Роки роботи | 1919 | |||
| Керівництво | М. Бонч-Томашевський і Лесь Курбас | |||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
|
| ||||
Загальні відомості
Театр відкрився 28 липня 1919 виставою «Утоплена» Миколи Лисенка.[1]
Тут працювали: М. Бонч-Томашевський (головний режисер), Лесь Курбас і В. Гаєвський (режисери), художній керівник — композитор Я. Степовий, балетмейстер — М. Мордкін, головний художник — А. Петрицький, художник О. Хвостенко-Хвостов, диригенти — П. Гончаров, М. Багриновський.
До складу трупи входили вокалісти Л. Собінов, М. Литвиненко-Вольгемут, М. Скибицька, О. Петляш, П. Цесевич, С. Бутовський та ін.
Крім «Утопленої» колектив «Музичної драми» підготував також балет «Азіаде» Йосипа Гютеля, опери «Галька» Монюшко і «Тарас Бульба» Миколи Лисенка (опери не були показані глядачам, оскільки на початку вересня 1919 року театр закрили у зв'язку з окупацією Києва білогвардійцями).
Примітки
- Станішевський Ю. Український радянський музичний театр (1917—1967): нариси історії. — К.: Наукова думка, 1970. — с. 4
Посилання
- «Музична драма» // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 602.
- Музична драма / П. І. Тернюк
- Українське культурне відродження в роки національно-демократичної революції, 1917—1920: монографія / Д. Ф. Розовик. — Київський університет, 2002. — С.156.
