Остін Чемберлен
Сер Джо́зеф О́стін Чемберле́н (англ. Sir Joseph Austen Chamberlain; 16 жовтня 1863 — 17 березня 1937) — британський державний та політичний діяч.
| Сер Джозеф Остін Чемберлен англ. Sir Joseph Austen Chamberlain | |||
 Сер Джозеф Остін Чемберлен | |||
| |||
|---|---|---|---|
| Монарх: | Едуард VII (1901 - 1910) Георг V (1910 — 1936) | ||
| Попередник: | Рамсі Макдональд | ||
| Спадкоємець: | Артур Хендерсон | ||
| |||
| 9 жовтня 1903 — 4 грудня 1905 | |||
| Монарх: | Едуард VII | ||
| Попередник: | Чарльз Топсон Річі | ||
| Спадкоємець: | Роберт Хорн | ||
| |||
| 25 травня 1915 — 17 липня 1917 | |||
| Монарх: | Георг V | ||
| Попередник: | Роберт Кру-Мілнз | ||
| Спадкоємець: | Едвін Семюель Монтегю | ||
| |||
| 1 квітня 1921 — 23 жовтня 1922 | |||
| Монарх: | Георг V | ||
| Попередник: | Ендрю Бонар Лоу | ||
| Спадкоємець: | Роберт Сесіл | ||
| |||
| 24 серпня 1931 — 5 листопада 1931 | |||
| Монарх: | Георг V | ||
| Попередник: | Альберт Віктор Олександр | ||
| Спадкоємець: | Болтон Ейрс-Монсел | ||
| |||
| 11 серпня 1902 — 9 жовтня 1903 | |||
| Монарх: | Едуард VII | ||
| Попередник: | Едвард Стенлі | ||
| Спадкоємець: | Чарльз Вейн-Темпест-Стюарт | ||
| Народження: |
16 жовтня 1863 Бірмінгем, Ворикшир, Англія, Велика Британія | ||
| Смерть: |
17 березня 1937 (73 роки) Лондон, Велика Британія | ||
| Поховання: | East Finchley Cemeteryd | ||
| Країна: | Велика Британія | ||
| Релігія: | англіканець | ||
| Освіта: | Інститут політичних досліджень, Триніті-коледж (Кембридж) і Регбі (школа)d | ||
| Партія: | Консервативна партія і Liberal Unionist Partyd | ||
| Батько: | Джозеф Чемберлена | ||
| Мати: | Harriet Kenrickd[1][2] | ||
| Шлюб: | Ivy Muriel Dundasd[3][2] | ||
| Діти: | Joseph Chamberlaind[1][2], Beatrice Chamberlaind[1][2] і Lawrence Chamberlaind[1][2] | ||
| Автограф: |  | ||
| Нагороди: |
| ||
Молодший брат Остіна Невілл Чемберлен, обіймав посаду прем'єр-міністра Великої Британії у 1937–1940 рр. (лідера Консервативної партії «Торі»)
Біографія
Остін Чемберлен народився в Бірмінгемі (Англія, Велика Британія). Вчився у школі Рагбі та в Триніті-коледжі (Кембридж), в якому 1885 року отримав учений ступінь.
Відвідував лекції в паризькій Школі політичних знань, після цього один рік навчався в Німецькій імперії. У 1888 році Чемберлен повернувся у Велику Британію.
У 1888 році обраний до парламенту від округу Іст-Вустершир (поблизу Бірмінгема), як ліберал-юніоніст.
1892 року Чемберлен став парламентським організатором ліберальної партії, в 1895 році — лордом Адміралтейства. У 1900 році — став фінансовим секретарем Cкарбниці, 1902 року — міністром пошти, у 1903 році — канцлером скарбниці (міністр фінансів).
У 1906 році Чемберлен одружився з Айві М'юріел. У сімейному житті мали два сини і дочку.
1915 року у сформованому коаліційному урядові, Остін Чемберлен став міністром у справах Індії. Через два роки, Чемберлен подав у відставку після скандалу, викликаного відсутністю медичної допомоги під час наступу британських військ на Багдад у Месопотамії, його міністерство виявилося замішаним у цій справі, хоча особисто проти Чемберлена звинувачень висунуто не було.
У квітні 1918 року Чемберлен увійшов до складу коаліційного кабінету, сформованим Девідом Ллойд Джорджем, де був знову призначений канцлером Казначейства.
У 1921 році Чемберлен очолив палату громад, але в 1922 році лідером палати став Ендрю Бонар Лоу, котрий очолював її до приходу Чемберлена.
У 1924 році Чемберлен став міністром закордонних справ в уряді Стенлі Болдвіна. 23 лютого 1927 Чемберлен на «антипропаганду» Великої Британії зі сторони СРСР, відпривив радянському уряду ноту протесту.
У 1931 році відбулося утворення міжпартійного уряду, в якому Остін Чемберлен став першим лордом Адміралтейства.
Нагороди
- Орден Підв'язки
- Нобелівська премія миру (1925, разом Чарлзом Давесом — «За свою роль у локарнських переговорах»).
Примітки
- Lundy D. R. The Peerage
- Kindred Britain
- Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
Література
- Р. А. Кривонос. Чемберлен Джозеф Остін // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.