О капітане! Мій капітане!

«О капітане! Мій капітане!» (англ. «Oh Captain! My captain!») — вірш американського поета Волта Вітмена, написаний у 1865 році. Поезію було опубліковано того ж року в збірці «Барабанний бій» (англ. «Drum-Taps»). 1867 року вірш включено Вітменом до четвертого видання книги «Листя трави».

О капітане! Мій капітане!
англ. Oh Captain! My captain!
Вірш «О капітане! Мій капітане!» з рукописними нотатками Вітмена
Жанр	поезія
Автор	Волт Вітмен
Мова	англійська
Написано	1865
Опубліковано	1865
Переклад	І. Кулик; В. Мисик; М. Тупайло; М. Стріха
Цей твір у Вікісховищі
Цей твір у  Вікіджерелах

Вірш присвячено пам'яті президента Авраама Лінкольна, вбитого через п'ять днів після перемоги північних штатів у громадянській війні над рабовласницьким Півднем. Волт Вітмен тяжко переживав загибель Лінкольна, з яким він пов'язував майбутнє американської демократії.

Українською мовою вірш переклали І. Кулик; В. Мисик; М. Тупайло; М. Стріха.

Текст

Мовою оригіналу O Captain my Captain! our fearful trip is done; The ship has weather’d every rack, the prize we sought is won; The port is near, the bells I hear, the people all exulting, While follow eyes the steady keel, the vessel grim and daring: But O heart! heart! heart! O the bleeding drops of red, Where on the deck my Captain lies, Fallen cold and dead. O Captain! my Captain! rise up and hear the bells; Rise up—for you the flag is flung—for you the bugle trills; For you bouquets and ribbon’d wreaths—for you the shores a-crowding; For you they call, the swaying mass, their eager faces turning; Here Captain! dear father! This arm beneath your head; It is some dream that on the deck, You’ve fallen cold and dead. My Captain does not answer, his lips are pale and still; My father does not feel my arm, he has no pulse nor will; The ship is anchor’d safe and sound, its voyage closed and done; From fearful trip, the victor ship, comes in with object won; Exult, O shores, and ring, O bells! But I, with mournful tread, Walk the deck my Captain lies, Fallen cold and dead.

Переклад Василя Мисика[1] О капітане! Батьку! Страшна скінчилась путь! Всі бурі витримав наш корабель, сміливців лаври ждуть. Вже близько причал, і радо кричать нам люди, і дзвони дзвонять, І дивляться всі на могутній кіль, на бриг одважний і грізний. Але... О серце! Серце! Серце! О кров червона! Кров! Де батько впав на палубі, Упав і захолов! О капітане! Батьку! Встань і кругом подивись! Для тебе дзвони й горни звучать, для тебе стяги звились, Для тебе квіти, й вінки в стрічках, і натовп на узбережжі, Тебе, колишучись, кличе він, тебе побачить жадає! О, зляж мені на руку! Який це сон зборов Тебе, о батьку мій, що враз Ти впав і захолов? Мій капітан безмовний, уста німі, похололі, Не чує він моєї руки, лежить без пульсу, без волі. В порту безпечно стоїть корабель після тяжкої дороги. Скінчив наш бриг шалений біг, добився перемоги! Дзвоніть, радійте, береги! А я в жалобі знов Піду туди, де батько мій Упав і захолов.

Примітки

1. Мисик В. Захід і схід: Переклади. — К.: Дніпро, 1990. — С. 521.

Джерела

• Світова література. 10 клас. Рівень стандарту: Авторські уроки.— Х.: Вид-во «Ранок», 2011.— С. 131-132.