Павлоградський ґебіт
Павлогра́дський ґебі́т, окру́га Павлогра́д (нім. Kreisgebiet Pawlograd) — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Дніпропетровськ Райхскомісаріату Україна часів Німецько-радянської війни, з центром у місті Павлоград.
| Kreisgebiet Pawlograd Павлоградський ґебіт |
|
|---|---|
| Держава | |
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Дніпропетровськ |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 141,800 |
| Джерело: territorial.de | |
Історія
Ґебіт утворено о 12 годині дня 1 вересня 1942 року [1] на тимчасово окупованій німецькими військами території Дніпропетровської області у рамках поширення цивільної влади генеральної округи Дніпропетровськ на лівобережну Дніпропетровщину, що до того часу підпорядковувалася військовій адміністрації тилового району групи армій «Центр». Спочатку ґебіт називався Петропавлівським, а місцем перебування ґебітскомісара була Петропавлівка.
Станом на 1 вересня 1943 року округа Павлоград (Павлоградський ґебіт) поділялася на 3 райони: район Павлоград (нім. Rayon Pawlograd), район Петропавлівка (нім. Rayon Petropawlowka) і район Юр'ївка (нім. Rayon Jurjewka)[1] — які відповідали трьом довоєнним радянським районам: Павлоградському, Петропавлівському і Юр'ївському.
У ґебіті виходило періодичне видання «Українець» (11 листопада 1941 — 1943), яке з № 40 змінило назву на «Павлоградська газета». Редактор — Григорій Чапля.[2]
18 вересня 1943 року Павлоград було звільнено радянськими військами і гебіт припинив своє існування. [3]