Петро Війтович

Петро Васи́лій Війтович
пол. Piotr Wójtowicz
Народився 10 червня 1862(1862-06-10)
Перемишль
Помер 9 червня 1938(1938-06-09) (75 років)
Львів
Поховання Янівський цвинтар[1]
Країна  Австро-Угорщина
 Польська Республіка
Діяльність скульптор
Alma mater Віденська академія мистецтв

Петро́ Васи́лій Війто́вич (Войтович; пол. Piotr Bazyli Wójtowycz; 10 червня 1862, Перемишль — 9 червня 1938, Львів) — скульптор українського походження, який працював у Львові.

Біографія

Народився 1862 року в Перемишлі в українській родині. Рано полишив навчання у школі. Працював у Перемишлі в майстерні різьбяра-рамника. Подорожував до Кракова і Відня. Набував досвіду у Львові під керівництвом Л. Марконі. Поступив до Віденської академії мистецтв. 1888 року здобув стипендію у Римі за роботу «Викрадення сабінянки». Віденську академію закінчив 1890, після чого працював у Будапешті та знову у Відні. Додатково стажувався в Італії у Римі та Флоренції. До Львова повернувся 1894 року. Скульптури Войтовича є окрасою найвідоміших громадських, сакральних та житлових споруд Львова.

Після смерти дружини (похована на Личаківському цвинтарі) 1929 року почав страждати від алкоголізму, був безпритульним[2]. Останні роки життя мешкав у притулку для старців фундації Роберта Домса, що розташовувався на вул. Святої Терези, 4 (нині — вул. Митрополита Андрея, 10)[3], за декілька сотень метрів від храму, якому Войтович віддав багато своїх творчих сил. Помер Петро Войтович 9 червня 1938 року[4].

Похорон відбувся 10 червня, митця поховано на Янівському цвинтарі (поле № 28, поховання 418)[2]. Поховання не збереглося.

Роботи у Львові
  • Мідні скульптури роботи Війтовича, які прикрашають Львівську Оперу. Це «Слава», «Геній музики» та «Геній драми і комедії» — виразні і динамічні фігури на фронтоні театру, ряд скульптур його авторства прикрашає інтер'єр театру.
  • Фронтон головного вокзалу Львова прикрашає скульптурна композиція роботи Войтовича, що символізує Львів і Залізницю.
  • Фігура святого Флоріана, покровителя пожежників, яка прикрашає фронтон головного штабу львівських пожежників на вул. Підвальній, 6 (1901)[5].
  • Шість алегоричних скульптур (нині майже зруйнованих) на фасаді будинку Ландау (вул. Дорошенка, 19).
  • барельєфи «Мистецтво» та «Праця» над входом до колишньої Державної Промислової школи (нині — Львівський коледж транспортної інфраструктури, вул. Снопківська, 47).
  • Низка скульптур у Латинському кафедральному соборі у Львові тощо.
  • Скульптурна композиція «Розп'яття» на головному фасаді костелу святої Єлизавети (нині — Церква святих Ольги і Єлизавети) на пл. Кропивницького, 1 у Львові. Оздобленню цього храму Войтович приділяв особливу увагу, оскільки мешкав неподалік. Виконав два бічні вівтарі — святого Йосифа із зображенням дитяти Ісуса, який подає Йосифові вирізьбленого хреста, Матері Божої в алегоричному образі «Під Твою Оборону»[6]. Більшість внутрішніх оздоблень храму була знищена за радянських часів (зокрема вівтар святого Йосифа), але збереглася ще одна його робота — необароковий амвон.

Ймовірно до його праць належать:

  • Скульптурне оздоблення будинку на розі вулиць Зеленої, 6 і Руставелі, 2 у Львові (1901)[5].
  • Скульптури «Комерція» та «Комунікація» у нішах другого поверху на фасаді колишнього Пасажу Феллерів (проспект Свободи, 35).
  • Атланти при вході до житлового будинку на вул. Грабовського, 6.
  • У Національному Музеї зберігається скульптура Войтовича «Муза».

За межами Львова
  • Чотири кінних фігури австрійських фельдмаршалів Л. фон Дауна, Ґ. фон Ляудона, О. Ф. фон Трауна та Л. А. Кевенгуллера для віденського пам'ятника імператриці Марії Терезії (1885).
  • Невільник. Гіпс. Срібна медаль в Академії мистецтв у Відні. Національний музей у Кракові (1885).
  • Персей з головою Медузи. Бронзовий відлив композиції знаходиться в Національному музеї у Кракові (1886–1887).
  • Фігури святого Івана Євангеліста та свого Йосипа із каррарського мармуру для парафіяльного костелу Тернополя (1911). Знищені під час Другої світової війни.
  • Шістдесят алегоричних та міфологічних фігур для парку та палацу нафтового промисловця та міністра Владисава Длугоша в Сярах біля Горлиць (1912, Польща)
  • Пам'ятник Янові Кілінському в Стрию (1929). Не зберігся.

Галерея
  • Композиція «Розп'яття» на фасаді церкви Святих Єлизавети та Ольги
    (пл. Кропивницького, 1)
  • Барельєфи «Мистецтво» та «Праця» над входом до колишньої Державної Промислової школи
    (вул. Снопківська, 47)
  • Фігура святого Флоріана, покровителя пожежників на фасаді пожежної станції (вул. Підвальна, 6)
  • Будинок з атлантами
    (вул. Грабовського, 6)

Вшанування

1991 року на честь Петра Війтовича названо одну з вулиць у Галицькому районі міста Львова[7], розташованої поблизу колишнього притулку для старців фундації Роберта Домса, де митець провів останні роки життя.

Примітки
  1. Patlewicz B., Tomczyk R. Cmentarz Janowski we Lwowie. Polskie dziedzictwo narodowe — Щецин: 2017. — Т. 1. — С. 387.
  2. Patlewicz B., Tomczyk R. Cmentarz Janowski we Lwowie. Polskie dziedzictwo narodowe. — Szczecin: 2017. — Т. 1. — S. 387. (пол.)
  3. О. Стадник Ретроспективний огляд інституцій соціального захисту в Галичині // Український вісник медико-соціальної експертизи. — № 3 (13). — 2014. — С. 61.
  4. Ю. О. Бірюльов Війтович Петро // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  5. Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 125. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
  6. Ołtarze dla kościoła św. Elżbiety // Gazeta Lwowska. — 5 listopada 1913. — № 253. — S. 3.
  7. Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 291. — ISBN 978-966-2154-24-5.

Джерела
  • Бірюльов Ю., Войтович Л. Войтович Петро // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 421. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  • Сьомочкін І. Невідомі твори Петра Війтовича на одній з Львівських кам'яниць // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1997. — № 8. — С. 114—117.
  • Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 122—130. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.