Плата за страх
«Плата за страх» (фр. Le salaire de la peur) — класичний трилер французького режисера Анрі-Жоржа Клузо, поставлений у 1953 року за однойменним романом Жоржа Арно. Фільм здобув головні нагороди Берлінського і Каннського кінофестивалів, а також премію BAFTA за найкращий фільм 
. Визнаний однією з вершин жанру[1]. Наприкінці 1980-х років стрічку однією з перших було кольоризовано. На 23 серпня 2021 року фільм займав 210-у позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.
Плата за страх | |
|---|---|
| Le salaire de la peur | |
 | |
| Жанр | пригодницький / трилер |
| Режисер | Анрі-Жорж Клузо |
| Продюсер |
Раймон Бордері, Анрі-Жорж Клузо |
| Сценарист |
Жером Геронімі, Анрі-Жорж Клузо |
| На основі | Плата за страх Жоржа Арно |
| У головних ролях |
Ів Монтан Шарль Ванель |
| Оператор | Арман Тірар |
| Композитор | Жорж Орік |
| Кінокомпанія |
CICC • Filmsonor, Vera Films • Fono Roma |
| Дистриб'ютор | Distributors Corporation of Americad і Netflix |
| Тривалість | 131 хв. |
| Мова |
французька, іспанська англійська, німецька італійська, російська |
| Країна |
 Італія Франція |
| Рік | 1953 |
| Дата виходу | 22 квітня 1953 (Франція) |
| Касові збори | 6 944 306 (переглядів у Франції) |
| IMDb | ID 0046268 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
Сюжет
Дія фільму відбувається в 1947 році у Гватемалі, в районі, де добувають нафту. Початкові сцени розгортаються в одному з жебрацьких, глухих поселень. Окрім метисів та індіанців, в селі влаштувався білий набрід: пройдисвіти і бродяги усіх мастей. Немає серйозної роботи, немає грошей, щоб звідси поїхати. Усім заправляє американська нафтова компанія, єдине велике підприємство в регіоні.
Головний герой — Маріо (Ів Монтан), чоловік 30 років, безробітний. Єдина цінність у його будинку — квиток паризького метрополітену, що дбайливо зберігається під склом. Його сусід Луїджі — «типовий італієць», працює на будівництві. Лікарі повідомляють Луїджі, що якщо він не змінить клімату й роботу, то його чекає неминуча смерть: в його легенях величезна кількість цементного пилу. У місто приїжджає колишній гангстер Джо, що купив «квиток за п'ятдесят доларів», навіть не запитуючи пункту призначення. Він зав'язує дружбу з Маріо. Майже відразу Джо розуміє, що потрапив в діру, покинути яку можна лише дивом.
Перші сорок хвилин фільму герої переважно знайомляться між собою, нидіють неробством і провокують один одного на бійки. Проте монотонна течія стрічки різко змінюється при першій згадці нітрогліцерину. Сталася катастрофа: одна з далеких бурових злетіла у повітря. Загинули люди. Загасити велетенський факел, що реве, можна тільки спрямованим вибухом. Нафтова компанія пропонує роботу для чотирьох добровольців: доставити дві вантажівки на аварійну свердловину. На старих вантажівках поганими дорогами належить везти рідкий нітрогліцерин в каністрах: один поштовх — і на місці вибуху залишиться тільки величезна яма. Незважаючи на небезпеку, багато хто зголошуються добровольцями, але в результаті в рейс відправилися четверо — Маріо, Джо, Луїджі і колишній підривник Хуан Бімба — за книгою, учасник іспанської війни.
Маріо і Джо знайомляться з перших хвилин. Щоб отримати місце за кермом, Джо намагається шантажувати керівника місцевого відділення нафтової компанії О'Брайєна. Коли це не вдається, Джо спаює одного з шоферів, вибраних для поїздки, щоб їхати замість нього (сцени вбивства Смерлоффа немає у фільмі Клузо. У ремейку — фільм «Чаклун» Вільяма Фрідкіна — показують труп убитого).
По дорозі обидва екіпажі чекає безліч випробувань, головна з яких, — постійний, гнітючий страх.
В ролях
| Ів Монтан | ···· | Маріо |
| Шарль Ванель | ···· | Джо |
| Фолько Луллі | ···· | Луїджі |
| Петер ван Ейк | ···· | Бімба |
| Вера Клузо | ···· | Лінда |
| Вільям Таббс | ···· | Білл О'Брайєн |
| Даріо Морено | ···· | Ернандес |
Робота над фільмом
Зйомки фільму проходили на півдні Франції. Цвинтар, побудований для зйомок біля Марселя (повз нього проїжджають вантажівки), існує й досі. У фільмі використовуються дві вантажівки — «Додж» T110 вантажопідйомністю 3 тонни, що випускався канадським відділенням фірми «Крайслер», і тривісний «Вайт-666» (також випускався під марками «Броквей», «Корбітт», FWD, «Ворд ля Франс») вантажопідйомністю 6 тонн (а не 10, як згадується у фільмі).
Ремейки
Під враженням від міжнародного успіху «Плати за страх» було знято два американських ремейки: «Пекельна дорога» (Violent Road, 1958, режисер Говард Кох) і «Чаклун» (Sorcerer, 1977, режисер Вільям Фрідкін)[2]. У фільмі 1958 року шофери везуть на трьох машинах компоненти ракетного палива — азотну кислоту, пероксид водню та гідразин. Одним з водіїв є винахідник нового складу палива. У фільмі «Чаклун» небезпечним вантажем є зада́внені динамітні шашки, з яких виділяється нітрогліцерин, скупчуючись на дні паперових пакувальних пакетів.
Додаткові факти
- У Франції фільм став одним з лідерів прокату 1953 року, посівши 4-те місце за кількістю переглядів — 6 944 306[3].
- У 2010 році фільм зайняв 9-ту позицію у рейтингу «100 найкращих фільмів світового кінематографу» за версією часопису Empire[4].
Визнання
| Нагороди та номінації фільму «Плата за страх»[5] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1953 | Берлінський кінофестиваль | Золотий ведмідь | Плата за страх | Нагорода | |
| 6-й Каннський міжнародний кінофестиваль | Гран-прі | Нагорода | |||
| 1954 | Премія Синдикату французьких кінокритиків | Найкращий фільм | Нагорода | ||
| 1954 | Блакитна стрічка | Найкращий фільм іноземною мовою | Нагорода | ||
| 1955 | Премія BAFTA | Найкращий фільм з будь-якої країни | Нагорода | ||
Примітки
- The Wages of Fear — Cast, Reviews, Summary, and Awards — AllMovie
- Le Salaire de la peur (1953) / Les Remakes на сайті JPBox-Office
- Charts - LES ENTREES EN FRANCE на сайті JPBox-Office
- The 100 Best Films Of World Cinema: 9. The Wages of Fear. Empire. 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
- Нагороди та номінації фільму «Плата за страх» на сайті IMDb
Посилання
«Плата за страх» на сайті IMDb (англ.) (станом на 23.08.2021)- Плата за страх на сайті AllMovie (англ.)
