Повітка
Пові́тка[1], діал. пові́ть — господарське приміщення для утримання свійських тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна. Зазвичай це слово вживається як синонім до «сарай».
.JPG.webp)



Слово повітка походить від прасл. *povětь, очевидно, утвореного від *povětiti («покрити гілками»). Припускають також зв'язок з *vějati («віяти») або з *jata («хлів»)[2].
Термін
Термін «повітка» узагальнює тип споруди з незакритими одною або кількома сторонами, або нещільними стінами. Повітка могла використовуватися як дворова майстерня і господарське приміщення для утримання свійських тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна. Інша назва таких легких споруд — «ятка» (також так називають і споруду для торгівлі, кіоск)[3]. Щодо повітки без стін, даху на стовпах відоме позначення «оборіг», а також діалектне «шо́па», «шіпка», «шіпчина» (від сер.-в.-нім. schopl; ним також називають повітки зі стінами, легкі споруди, хлівці)[4][5][6][7]. Вузькі повітки для зберігання кукурудзи в качанах називають кошницями. На російській Півночі «повіть» (рос. поветь, повить, поветка, поветье) — окреме приміщення у рубленій хаті, розташоване над нижнім поверхом з хлівами — у неї заїздили по дерев'яному узвозу. У Білорусі словом «повіть» (павець) називають оборіг, а також навіс взагалі[8]. Зараз слово «повітка» вживається рідше, більше поширене — «сарай».
Прислів'я
- Людям як повітка, а мені як квітка
- Двом закоханим і повітка — палац
- Не зачиняй дверей повітки, коли вона вже порожня
- Не господар, коли вітер у повітці гуляє
- Бачить корова, що на повітці солома
- Земля запарувала — бери голоблі, закинь сані за повітку
- Були у мене віз і сани, і стояли вони в повітці, в тій, де стояла й моя кобила
У літературі
- «Збоку в садку зроблена повіточка садова, вся в зелені та в квітах: у повітці приладновано великий турецький ослін з подушками». (Леся Українка «Бояриня»)
- Кайдаш сидів в повітці на ослоні й майстрував… (Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я»)
- «А то в повітці був не собака, а ведмідь такий здоровий. Його пан держав там прив'язаного собі на потіху» (Олена Пчілка, «Хлопчик та ведмідь»).
Галерея
Оборіг (повітка для сіна)
Дровник
Сінник (повітка для сіна)
Клуня (повітка для снопів)
Повітка для реманенту
Возівня (повітка для возів)
Примітки
- Повітка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- Ятка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- Шопа // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Шіпка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Шіпчина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Лакотка, А. І. На тым гумнішчы…//Помнікі гісторыі і культуры Беларусі. 4/1981 (біл.)
Посилання
- Повітка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1405. — 1000 екз.
- Шопа // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2092. — 1000 екз.