Поташ (Уманський район)

Пота́ш — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області. У селі мешкає 1229 чоловік (2005).

село Поташ
Країна  Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Уманський район
Рада Потаська сільська рада
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Засноване середина 17 століття
Населення 1229 (на 1 січня 2005 року)
Поштовий індекс 20109
Телефонний код +380 4748
Географічні дані
Географічні координати 48°55′19″ пн. ш. 30°19′53″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 204 м
Відстань до
обласного центру		 127,4 (фізична) км[1]
Найближча залізнична станція Поташ
Місцева влада
Адреса ради с.Поташ, вул.Миру,41
Сільський голова Діхтяренко Сергій Володимирович
Карта
Поташ
Поташ
Мапа

Уродженцем села є Клочан Олександр Вікторович — солдат Збройних сил України, загинув у боях за Дебальцеве.

Етимологія

Назва села ймовірно походить від стародавнього промислового продукту — поташу, який добувався шляхом спалювання лісу і послідовного відпарювання попелу. Найкращі його сорти виготовляли із попелу, яку випалювали з різних порід дерева і змішували разом. Щоб одержати приблизно 50 кг попелу, необхідно було затратити до 4 м³ деревини. Крім промислового виробництва поташу, його збирали також селяни у своїх домашніх печах, виконуючи таким чином покладену на них панську данину[2].

Історія

Залізничну станцію Поташ з однойменною назвою відкрито 27 червня (за ст. стилем 15 червня) 1891 року, що розташована на ділянці Христинівка — Шпола.

У 1910 році місцева влада, у зв'язку з потребою робочих рук для праці на станції, виділила землю для розбудови села. Першими поселенцями, які одержали тут наділи й почали будуватися, стали: Тимофій Степанович Черній і його дружина Євдокія Григорівна, Дмитро Захарович Задорожко із дружиною Надією, маньківчани — Терентій Коцюбинський і Йосип Табачківський, що був сторожем на станції, та інші. Під час громадянської війни станція Поташ теж була у вирі трагічних подій того часу — про це свідчить братська могила на місцевому кладовищі за якою дбайливо доглядають школярі. Напис на табличці свідчить: «Тут поховано 19 червоноармійців та жінку з дитиною». І це свідчить, що на станції був жорстокий бій.

У роки примусової колективізації в Поташі було засновано колгосп імені Т. Шевченка, головою якого обрали Євмена Павловича Мельниченка. 1931 року створено Потаську механізовану тракторну станцію.

12-16 січня 1944 року неподалік станції в поєдинку з нацистами загинули Герої Радянського Союзу: сержант Павло Семенович Свєчніков та артилерист Олексій Григорович Федюков. Його тлін перезахоронено в Братській могилі Маньківки; ім'ям Героя названо одну з вулиць районного центру. 8 березня 1944 року 936-й Червонопрапорний ордена Суворова стрілецький полк під командуванням Героя Радянського Союзу Г. Ф. Короленка і танковий батальйон під командуванням Прокопа Калашникова (згодом — Героя Радянського Союзу) увірвався на станцію, гітлерівці в паніці залишили велику кількість бойової техніки.

У роки нациської окупації на станції Поташ діяла підпільна група, до якої входили: В. К. Зінчук, Ю. К. Кривонос, М. М. Левченко, І. С. Шейко, В. Василевський та інші. Вони вчиняли диверсії на залізниці, розповсюджували листівки, підпалювали німецькі склади. Керівником групи була 19-річна Віра Зінчук. Однак провокатор видав підпільників: вони були схоплені гестапівцями й страчені в Уманській в'язниці. Іменем Віри Зінчук у селі Поташ названо центральну вулицю.

6 травня 1948 року бригадирові тракторної бригади Потаської МТС Йосипові Прокоповичу Мальованому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Галерея
  • Центр села
  • Сільрада
  • Школа
  • Елеватор
  • Залізничний вокзал (1891 р.)
  • Водонапірна башта (1891 р.)
  • Братська могила радянських воїнів
  • Пам'ятний знак на честь 35-річчя звільнення України від н/ф загарбників

Археологічні знахідки

Поблизу села виявлено залишки поселень епохи бронзи 2-го тисячоліття до нашої ери та черняхівської культури II—V століть нашої ери.

Джерела
  • Жадько В. Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу.-К.,2006.-С.295 — 300.
  • Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.720.

Примітки
  1. maps.vlasenko.net(рос.)
  2. «Історія походження назви села Поташі». Газета «Маньківські новини» від 21.10.2021

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.