Пречисте (Духовщинський район)
Пречисте (рос. Пречистое) — село в Духовщинському районі Смоленської області Росії. Адміністративний центр Пречистенського сільського поселення.
| село Пречисте | |
|---|---|
| рос. Пречистое | |
| Країна | |
| Суб'єкт Російської Федерації | Смоленська область |
| Муніципальний район | Духовщинський |
| Поселення | Пречистенське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 66 216 848 001[1] |
| Код ЗКТМО: | 66616448101 |
| Основні дані | |
| Населення | 1128 (2007) |
| Площа | 4,71 км² |
| Поштові індекси | 216230[2] |
| Телефонний код | +7 48166 |
| Географічні координати: | 55°30′48″ пн. ш. 32°19′03″ сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Висота над рівнем моря | 230 м |
| Водойма | р. Аржать |
| Відстань | |
| До центру муніципального району/міського округу (км): | |
| - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
35 |
| Мапа | |
![]() Пречисте ![]() Пречисте | |
|
| |
Населення — 1128 осіб (2007).
Розташування
Розташоване у північній частині області біля витоків річки Аржать, за 35 км на північний захід від міста Духовщина, на перетині автодороги Р 136 Смоленськ-Нелідово та залізниці Смоленськ—Озерний.
Історія
Станом на 1885 рік у колишньому державному селі Старе (Пречисте, Залісся), центрі Пречистенської волості Духовщинського повіту Смоленської губернії, мешкало 200 осіб, налічувалось 25 дворових господарства, існували православна церква, богодільня, школа, поштова станція, постоялий двір, відбувалось 5 торжків[3].
1929—34 та 1935—61 роках село було адміністративним центром Пречистенського района Смоленської області.
У селі є художній музей.
Джерела
Примітки
- Код ЗКАТУ для села Пречисте (рос.)
- Поштові індекси населених пунктів Духовщинського району(рос.)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 201. (рос. дореф.)


