Привороття (Житомирський район)
Приворо́ття (помилкова назва Приворіття) — село в Україні, у Брусилівському районі Житомирської області. Населення становить 803 особи.
| село Привороття | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Житомирський район |
| Громада | Брусилівська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1525 |
| Населення | 803 |
| Площа | 11,69 км² |
| Густота населення | 68,69 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12621 |
| Телефонний код | +380 4162 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°18′07″ пн. ш. 29°21′33″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
188 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 12620, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с.Привороття, вул.Центральна,5 |
| Сільський голова | Віктор Вікторович Шкуратівський |
| Карта | |
  Привороття | |
 Привороття | |
| Мапа | |
| |
Історія
За часів Київської Русі поблизу сучасного села Привороття могло розміщуватися й давньоруське поселення. На це вказує як стародавнє городище в недалеко розташованому від села в сторону Коростишева лісі, так і проходження сюдою «Старого шляху» — найдавнішої дороги з Києва на Волинь.
Вперше загдане 1525 року у польських документах, згадка стосується підтвердження правом володіння поселенням шляхтичами Лозами.
У 1690 році власником Привороття став дідич Корнина і Білок Стефан Проскура-Сущанський, але вже через чотири роки він із своєю сім'єю був змушений втікати від козаків фастівського полковника Семена Палія на Овруччину. Після повернення на Київщину Проскури продають свої Брусилівські володіння, у тому числі і Привороття волинським шляхтичам Ольшанським від яких у 1756 році вони переходять до знатного польського роду Чацьких.
Приблизно 1830 року в Приворотті на перетині основних шляхів було збудовано корчму. Першим корчмарем був єврей Шльома, після став Улас Омельчук.
На початку XIX ст. в Приворотті жителів обох статей було 238. Належало село Марії Потоцькій та брату її Лаврентію. Тут же числилося за ксьондзом Одинцем Соколовським 118 десятин землі та 12 ревізьких душ.
В подальшому село було продано Никифору Мацевичу.
«Приворот» описаний у щоденнику Т. Г. Шевченка у 1845–1846 роках, у час, коли він повертався з Волині до Києва.
Перше колективне господарство створене у 1921 році. Проте колгоспний рух був пов'язаний з селом Нові Озеряни, де знаходилася центральна садиба. У Приворотті була тільки бригада. На землях вирощували зернові культури, картоплю.
Жителі села пережили голодомор (1932–1933 рр.).
У роки німецько-радянської війни 168 односельчан воювали проти німецько-нацистських загарбників, 86 чоловік загинуло смертю хоробрих, 93 чоловіки нагороджено орденами і медалям.
На честь загиблих односельчан та воїнів-визволителів споруджено два пам'ятники.
Привороття окуповане 9 липня 1941 року. Визволене 19 листопада 1943 року. Вдруге окуповане 19 листопада 1943 року. Визволене 26 грудня 1943 року. Вигнано на каторжні роботи 20 чоловік, закатовано та розстріляно 9 чоловік, спалено та зруйновано 53 будівлі колгоспу та колгоспників.