Притисянське

Притися́нське — село в Виноградівській громаді Берегівського району Закарпатської області України.

село Притисянське
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Берегівський район
Громада Виноградівська громада
Основні дані
Населення 124
Площа 536 км²
Густота населення 0,23 осіб/км²
Поштовий індекс 90352
Телефонний код +380 03143
Географічні дані
Географічні координати 48°06′43″ пн. ш. 22°54′30″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 122 м
Місцева влада
Адреса ради 90352, с. Фанчиково, вул. Головна, 2
Карта
Притисянське
Притисянське
Мапа

Природа

На південь від села розташований ботанічний заказник місцевого значення «Егреш».

Історія

Колишня назва — Чонкаш.

Попередня назва походить від річки Чонкаш, яка впадала в Тису. Про річку Чонкаш в історичних документах згадують в межах Фанчикова в 1785 році, Нового Села (Тісоуйгей) — в 1702 році і Вилока (Тисоуйлок) –в 1680 році.

Під час перепису населення в 1921 році Чонкаш був хутором Вилока з чотирма будинками. В кінці 20-х на початку 30-х років минулого століття в рамках аграрної реформи, що проводилася чехословацьким урядом, сюди переселили з Міжгірського, Хустського, Тячівського районів безземельних селян, утворивши окреме поселення.

У радянські часи ця ситуація ускладнилася, внесено зміни, які ще більше заплутали стан справ. Невеличкий хутір підпорядкували трьом сільрадам: частину Чонкаша приєднали до Нового Села (рішення облвиконкому № 155 від 15 квітня 1967 року), другу частину — перейменували в Притисянське, підпорядкувавши його Фанчиківській сільській раді (рішення облвиконкому № 431 від 30 липня 1962 року), третю — саму меншу складову Чонкаша, всього 22 чоловіки, також перейменували в Вербове, надавши йому статус села рішенням облвиконкому № 431 від 30 липня 1962 року. Це село ввійшло до складу Підвиноградівської сільради, а потім, у новоутворену Матіївську.

Своєї церкви село не має. В радянський період була спроба євангельських християн-баптистів побудувати тут молитовний дім з дерева на земельній ділянці Танчинця. Але в той час це суворо присікалося — довелося дерев'яну споруду розібрати. Діяла в селі і початкова школа. Спочатку діти перших-четвертих класів вчилися в одній великій кімнаті в приватному будинку Ковача. А в 1951 році була побудована школа із чотирма класними приміщеннями. В цій же школі вечорами двічі-тричі на тиждень демонстрували художні фільми. Кіномеханіком працював Дезидерій Сенек.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 98 осіб, з яких 45 чоловіків та 53 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 124 особи.[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

МоваВідсоток
українська 95,97 %
угорська 3,23 %
російська 0,81 %

Примітки
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.