Підгайчики (Коломийський район)
Підга́йчики — село Коломийського району Івано-Франківської області.
| село Підгайчики | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район/міськрада | Коломийський район |
| Рада | Підгайчиківська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1457 рік |
| Населення | 2657 |
| Площа | 21,54 км² |
| Густота населення | 123,35 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78256 |
| Телефонний код | +380 03433 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°33′54″ пн. ш. 25°10′48″ сх. д. |
| Водойми | Турка |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Найближча залізнична станція | Підгайчики |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78256, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Підгайчики, вул. Соборна 12а |
| Карта | |
![]() Підгайчики | |
![]() Підгайчики | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Орган місцевого самоврядування — Підгайчиківська сільська рада.
Розташування
Село розкинулося над річкою Турка (притока Пруту), за 12 км від районного центру. Є залізничний зупинний пункт Підгайчики. Через село проходить шосе Р24.
Історія
Село вперше згадується в писемних джерелах 1457 року, тоді воно називалося Підгайцями: «1457, 1 січня, шляхетний Іоан Кола з Мартинова записав шляхетній Ядвізі, своїй дружині, дідичці з Мартинова, 1000 марок від своєї особистої щедроти зі своїх сіл Хлебичин, Рошана в Галицькому дистрикті, Підгайче в Коломийському. Якщо ж Іоанові доведеться раніше відійти з цього світу, тоді Ядвіга, будучи вдовою або вийшовши вдруге заміж, матиме їх на весь час свого життя. Якщо вона помре, дібра відійдуть до спадкоємців Іоана без жодного звільнення в 1000 марок». Власниками села були галицький підстолій Ян Кола, після його смерті (1468 року) з 1473 року спільно брати Ян, Павел, Пйотр Коли.[1]
На території села виявлено 14 археологічних поселень, частина артефактів з яких зберігається у шкільному музеї. Знайдені пам’ятки доби палеоліту, раннього мезоліту, підкарпатської культури шнурової кераміки, комарівської, голіградської, лукашівської, пшеворської культур, культури карпатських курганів, Київської Русі.
Упродовж XV—XIX ст. селяни з Підгайчик брали активну участь у Національно-визвольній війні українського народу під проводом Б.Хмельницького, сприяли діяльності опришків. В XIX ст. відбулось культурне і економічне піднесення в селі. Цьому сприяло скасування панщини 1848 р., відкриття школи 1872 р., будівництво залізниці 1888 р., будівництво гуральні. Чималий внесок у розвиток економіки зробили поміщики.
В XX столітті жителі села Підгайчики відчули на собі численні політичні, економічні і культурні зміни.
У червні 1931 року, підпільний комсомольський комітет села Підгайчики вирішив провести акт непокори і добитись більшої платні і зменшення робочого дня. Замість 60 грош платні вимагали 1,20 злотих і добивались десятигодинного робочого дня. Не зважаючи на втручання поліції і спроби пана Богусевича найняти робітників з інших сіл, селяни Підгайчик таки досягли своєї мети і їх вимоги були виконані.
На 01.01.1939 в селі проживало 2530 мешканців, з них 2350 українців-грекокатоликів, 130 українців-латинників, 30 поляків, 10 євреїв і 10 німців[2]. Село входило до складу ґміни Ґвоздзєц Място Коломийського повіту Станіславського воєводства Польщі.
В період Другої світової війни жителі Підгайчик були у складі Червоної Армії, дивізії СС «Галичина», у лавах УПА. Не обминули селян і репресії радянського партійного керівництва, багато людей було вивезено на Сибір, фізично знищено, зруйновано багато каплиць, хрестів. З 60-х років в селі відбулося потужне економічне зростання завдяки діяльності Василя Ткачука.
Церква
Храм Благовіщення Пречистої Діви Марії 1854 р.[3] — пам'ятка архітектури місцевого значення № 828[4]. Настоятель — митр. прот. Михайло Сметанюк. У 2016 р. перейшла з-під юрисдикції УАПЦ в УПЦ КП[5].
Сучасність
В селі є загальноосвітня школа І-III ст., збудована 1976 року, будинок культури, сільська бібліотека.
Відомі люди
- Архимандрит Олексій (10 березня 1975 року, в миру – Мензатюк Сергій Іванович) — архімандрит, намісник Свято-Преображенського Угорницького монастиря.
- Ольга Дмитрівна Сенюк — перекладач з германських мов.
Примітки
- F.Kiryk. Kola (Koło) Paweł h. Junosza // Polski Słownik Biograficzny, Wrocław - Warszawa - Kraków, 1967.- tom ХІІІ/2, zeszyt 57. s. 286 (пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 37.
- Підгайчики. Церква Благовіщення Пр. Богородиці 1854
- Список дерев'яних церков Івано-Франківської області
- 11 автокефальних церков на Коломийщині перейшли до Київського патріархату


