Підсоснів
Підсо́снів — село в Україні, в Пустомитівському районі Львівської області. Населення становить 178 осіб. Орган місцевого самоврядування — Миколаївська сільська рада.
| село Підсоснів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна | |||||
| Область | Львівська область | ||||
| Район/міськрада | Пустомитівський | ||||
| Рада | Миколаївська сільська рада | ||||
| Облікова картка | Підсоснів | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 178 | ||||
| Площа | 1,09 км² | ||||
| Густота населення | 163,3 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 81152[1] | ||||
| Телефонний код | +380 3230 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°45′13″ пн. ш. 24°21′12″ сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
257 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 81152, с. Миколаїв | ||||
| Карта | |||||
![]() Підсоснів | |||||
![]() Підсоснів | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Населення
За даним всеукраїнським переписом населення 2001 року, в селі мешкало 178 осіб. Мовний склад села був таким:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 178 | 100 |
Історія
Бенедикт із Жабокруків був посідачем села «з рук» князя Владислава Опольчика.[2]
Згадується 4 травня 1472 року в книгах галицького суду[3].
Символіка
Затверджена 23 грудня 2005р. рiшенням сесії сільської ради. Автор - Р.Серцелевич.
Герб
Щит розтятий срібним і лазуровим. У першій частині на зеленій землі сосна з чорним стовбуром і зеленою кроною. У другій частині срібна сокира із золотим руків'ям. Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний золотою сiльською короною.
Прапор
Квадратне полотнище складається з трьох рівновеликих низхідних діагональних смуг зеленого, блакитного і зеленого кольорів. На зелених смугах по одній жовтій соснової шишці. На блакитний смузі біла сокира з жовтим руків'ям.
Церква
- Храм Різдва Пресвятої Богородиці збудований у 1881 р. (ПЦУ). Належить до Пустомитівського деканату, Львівської єпархії УАПЦ.
Відомі люди
- Патер Іван Григорович — український історик.
Примітки
Джерела
- Podsosnów, rus. Pidsosniw // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 470. (пол.) — S. 470. (пол.)




