Пінакотека Амброзіана

Пінакотека Амброзіана
45°27′49″ пн. ш. 9°11′09″ сх. д.
Тип художній музей (картини)
Тема Пінакотека
Назва на честь Амвросій Медіоланський
Статус спадщини національна спадщина Італіїd[1]
Склад Q109472646?
Частина від Амброзіанська бібліотека
Країна  Італія[1]
Розташування Мілан, Італія
Адреса 20123[1]
Засновник Федеріко Борромео
Засновано 1618
Відкрито 1618
Відвідувачі 77 103 осіб (2018)[2]
Директор Marco Ballarinid
Куратор Veneranda Biblioteca Ambrosiana
Сайт Офіційний сайт
Пінакотека Амброзіана (Італія)
 Пінакотека Амброзіана у Вікісховищі

Пінакотека Амброзіана (італ. Pinacoteca Ambrosiana) — художній музей в Мілані, Італія, заснований 1618 року. Пінакотека названа на честь святого Амвросія Медіоланського, покровителя Мілану. Палаццо дель Амброзіана, названий на честь святого, вміщує і музей, і Амброзіанську бібліотеку, в управлінні якої є музей.

Історія

Історія музею починається з кардинала Федеріко Борромео (1564−1631), архієпископа Міланського, який в 1618 році передав Амброзіанській бібліотеці своє приватне зібрання з більш ніж 250 картин, скульптур та малюнків відомих ломбардійських, римських та венеціанських митців.[3] Відповідно до побажань кардинала колекція повинна була слугувати мистецькому навчанню молодих митців в художній школі «Accademia Ambrosiana», яку він відкрив через три роки.

Першим директором Академії та її мистецького зібрання став художник, скульптор та архітектор Джованні Баттіста Креспі (відомий як Il Cerano, 1573−1632), чиїми учнями були Даніеле Креспі (1597−1630), Юліо Чезаре Прокаччіні (1574−1625), Пєр Франческо Маццукеллі (відомий як Il Morazzone; 1573−1626) та Карло Франческо Нуволоне (1609–1662).

Колекція музею

Сьогодні зібрання музею експонується в 24 залах та включає роботи майстрів з 14-го до початку 20-го сторіччя. П'ять залів вміщують роботи з колекції кардинала Борромео.

Решта зібрання також складається переважно з донацій приватних колекціонерів; тут і єдиний, що зберігся, картон для «Афінської школи» Рафаеля, гіпсові зліпки Лаокоона та «П'єта» Мікеланджело з зібрання скульптора Леоне Леоні (1509−1590), а також картини Сандро Боттічеллі, Брамантіно, Франческо Аєц, Джандоменіко Т'єполо та Тіціан.

Найбільш популярними картинами пінакотеки є «Портрет музиканта» Леонардо да Вінчі та «Фруктовий кошик» Караваджо.

З історичної точки зору цікавим є зібрання робочих копій відомих картин, які були подаровані Федеріко Борромео з навчальною метою, наприклад сувій з копією Тайної вечері Леонардо да Вінчі.[4] Оригінал цієї роботи — всесвітньо відома фреска 1498 року в трапезній домініканського монастиря Санта Марія делле Ґраціє в Мілані вже з початку 17-го сторіччя перебувала у поганому стані.

Див. також

Примітки
  1. dati.beniculturali.it — 2014.
  2. https://www.regione.lombardia.it/wps/wcm/connect/f117cd24-bb07-4dbe-8d0d-ced27581ede6/Musei+riconosciuti_dati+visitatori+2018.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-f117cd24-bb07-4dbe-8d0d-ced27581ede6-n0vnPYH
  3. Klaus Irle: Der Ruhm der Bienen. Das Nachahmungsprinzip der italienischen Malerei von Raffael bis Rubens. Waxmann, Münster 1997, ISBN 3-89325-493-5. S. 139.
  4. Ursula Verena Fischer Pace: Die italienischen Zeichnungen. Band 1, Böhlau Verlag, Köln Weimar 2008, ISBN 978-3-412-20049-7. S. 63.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.