Піррон
| Піррон | ||||
|---|---|---|---|---|
| Західна філософія | ||||
![]() Піррон, ілюстрація 1580 р. | ||||
| Народження |
пр. 360 до н. е.
Еліда, Греція | |||
| Смерть | пр. 270 до н. е. | |||
| Поховання | tomb of Pyrron (Eleia)d | |||
| Знання мов |
| |||
| Діяльність |
| |||
| Школа / Традиція | Скептицизм | |||
| Вплинув | Аркесілай, Крат Афінський, Карнеад, Тімон Фліунтський, Епікур, Енесідем, Секст Емпірик, Юм, | |||
| Літературний напрям | pyrrhonismd | |||
| Зазнав впливу |
| |||
| Вчителі | Bryson of Achaead і Анаксарх | |||
| Відомі студенти | Тімон Фліунтський | |||
| Історичний період | Антична філософія | |||
|
| ||||
|
| ||||
Пірро́н з Еліди (грец. Πύρρων, близько 360 до н. е. — близько 270 до н. е.) — давньогрецький філософ, засновник філософської школи скептицизму. Власне вчення Піррона називають пірронізмом.
Біографія
Народився у 360 році до н. е. в Еліді. Походив з бідної родини і в молодості працював живописцем. Вчителями Піррона вважаються мегарик Стільпон або атоміст Анаксарх. У 332 році до н. е. брав участь в поході Александра Македонського до Індії. За переказами, був вражений стійкістю індійських факірів, що вплинуло на його філософські погляди. По поверненню до Греції заснував власну школу.
Сам Піррон нічого не записував, а його погляди відомі за записами його учнів, особливо Тімона з Фліунта, і за викладом Євсевія. Помер у віці 90 років, маючи славу відомого філософа.
Філософські погляди
Євсевій сформулював три основні питання Тімона: «Яка природа речей?», «Як ми повинні до них ставитися?» і «Що має випливати для нас із цього ставлення?».
На перше запитання Піррон і Тімон відповідали, що людина сприймає своїми відчуттями тільки характеристики речей, такі як форма чи колір, але не може дізнатися суть речей. Будь-яке судження суб'єктивне й засновується на традиції чи звичці. Тому відповідь на друге питання — слід дотримуватися принципу епохе — утримуватися від суджень, нічого не стверджувати і не заперечувати. Мудра людина живе в спокої, байдужа до добра і зла чи будь-яких інших протиставлень. Страх втратити блага робить людину нещасною, отже байдужа людина буде щасливою. В той же час неможливо жити, не діючи, тому відповідь на третє питання — варто вчиняти так, як вчиняє більшість. Якщо тіло діє згідно з природними законами, то потрібно дотримуватися незворушності хоча б у розумі.
Послідовником пірронізму був Енесідем, а його завершителем можна вважати Секста Емпірика (2 століття нашої ери). Погляди пірроністів споріднені з поглядами сучасних фалібілістів.
Посилання
- Піррон в Енциклопедії філософії
- Епохе // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 345.
- Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона
