П'єр Бланшар (актор)
П'єр Бланша́р (фр. Pierre Blanchar, повне ім'я — Густа́в П'єр Бланша́р (фр. Gustave Pierre Blanchard); 30 червня 1892, Скікда, Алжир — 21 листопада 1963, Сюрен, О-де-Сен, Франція) — французький актор театру та кіно. Лауреат Кубка Вольпі за найкращу чоловічу роль
.
| П'єр Бланшар | |
|---|---|
| фр. Pierre Blanchar | |
![]() | |
| Ім'я при народженні | Густав П'єр Бланшар (фр. Gustave Pierre Blanchard) |
| Дата народження | 30 червня 1892 |
| Місце народження | Скікда, Алжир |
| Дата смерті | 21 листопада 1963 (71 рік) |
| Місце смерті | |
| Поховання |
![]() |
| Громадянство |
|
| Професія | актор |
| Роки активності | 1922 — 1921 |
| Діти | Dominique Blanchard |
| IMDb | ID 0087018 |
| Кубок Вольпі (1935) | |
Біографія

П'єр Бланшар народився у Французькому Алжирі, учасник Першої світової війни. З 1919 почав виступати в театрі «Одеон», потім навчався в Паризькій консерваторії і працював у різних драматичних театрах. З 1921 почав зніматися в кіно (перший фільм «Тато, добре серце», режисер Анрі Крос) й одночасно працював акторам в різних паризьких театрах. На початку кінокар'єри Бланшар виступав в амплуа «перших коханців», потім створив декілька значних романтичних образів. Повною мірою талант Бланшара проявився у фільмах, де він грав людей важкої, іноді трагічної долі. У фільмі П'єра Шеналя «Злочин і кара» (Crime et Châtiment, 1935) за романом Ф. М. Достоєвського зіграв Раскольнікова, за що був удостоєний Кубку Вольпі за кращу чоловічу роль на МКФ у Венеції (1935). Виконав головні ролі у фільмах «Пікова дама» (La dame de pique, 1937) Федора Оцепа за твором А. С. Пушкіна і «Гравець» (Le Joueur, 1938) Луї Дакена і Герхарда Лампрехта за романои Достоєвського.
Під час окупації Франції в роки Другої світової війни Бланшар знявся в головній ролі у фільмі режисера Ж. Деланнуа «Понкарраль, полковник Імперії» (1942). Характер відважної людини, що боролася проти Бурбонів, був близький мужнім героям Французького Опору. У 1943—1945 роках Бланшар був одним з командирів загонів Руху Опору, одночасно очолював Комітет звільнення французького кіно, що зіграв велику роль в об'єднанні передових діячів кіно в період боротьби проти фашистських окупантів. Бланшар брав участь у збройному повстанні проти нацистських окупантів в Парижі (серпень 1944 року)[1]. У 1940-і роки знімався в патріотичних фільмах — «Батьківщина» (1946, режисер Л. Дакен) та ін. Бланшар був одним з перших викладачів Інститут вищої кіноосвіти в Парижі.
Загалом П'єр Бланшар знявся у 54 фільмах. Остання стрічка з його участю — «Чорний монокль» (Le Monocle noir, 1961) режисера Жоржа Лотнера.
Особисте життя
П'єр Бланшар був одружений з акторкою Мартою Віно (уродженою Лагранж); подружжя мало доньку — також акторку Домінік Бланшар (нар. 2.06.1927).
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1920 | кф | Тато, добре серце | Papa bon coeur | |
| 1922 | ф | Жоселен | Jocelyn | Альфонс де Ламартен |
| 1923 | ф | У садах Мурсії | Aux jardins de Murcie | Ксав'є |
| 1924 | ф | Вискочка | L'arriviste | Жак де Міранд |
| 1927 | ф | Шахіст | Le joueur d'échecs | Болеслав Воровський |
| 1929 | ф | Капітан Фракасс | Le capitaine Fracasse | барон де Сігоньяк / капітан Фракасс |
| 1929 | ф | Діана — історія парижанина | Diane - Die Geschichte einer Pariserin | лейтенант Гатсон Мервіл |
| 1932 | ф | Дерев'яні хрести | Les croix de bois | ад'ютант Жильбер Демаші |
| 1932 | ф | Атлантида | L'Atlantide | капітан Сент-Аві |
| 1932 | ф | Мелодрама | Mélo | П'єр, чоловік |
| 1932 | ф | Красуня моряка | La belle marinière | Сільвестр |
| 1933 | ф | Ця стара каналія | Cette vieille canaille | Жан Трапу |
| 1934 | ф | На краю світу | Au bout du monde | Жан Арно |
| 1934 | ф | Золото | L'or | Франсуа Бертьє |
| 1935 | ф | Турандот, принцеса Китаю | Turandot, princesse de Chine | Калаф |
| 1935 | ф | Диявол у пляшці | Le diable en bouteille | Ків |
| 1935 | ф | Злочин і кара | Crime et châtiment | Раскольніков |
| 1935 | ф | Коханці і злодії | Amants et voleurs | Клод Брізен |
| 1935 | ф | Човнярі з Волги | Les bateliers de la Volga | лейтенант Вадим Борзін |
| 1936 | ф | Винен | Le coupable | Жером Лескуєр |
| 1937 | ф | Людина нізвідки | L'homme de nulle part | Матіас Паскаль / Адріан Мейс |
| 1937 | ф | Мадемуазель лікар | Mademoiselle Docteur | Грегор Курден «Кондуйон» |
| 1937 | ф | Пікова дама | La dame de pique | Арман |
| 1937 | ф | Бальний записник | Un carnet de bal | Тьєррі Рейналь |
| 1937 | ф | Справа ліонського кур'єра | L'affaire du courrier de Lyon | П'єр-Жозеф Лезюрк |
| 1938 | ф | Дивний пан Віктор | L'étrange Monsieur Victor | Бастьєн Робіно |
| 1938 | ф | Гравець | Le joueur | Олексій Нікітін |
| 1938 | ф | Королівське розлучення | A Royal Divorce | Наполеон Бонапарт |
| 1940 | ф | Груднева ніч | Nuit de décembre | П'єр Дармон |
| 1940 | ф | Божий слід | L'empreinte du Dieu | Доміціон Ван Берген |
| 1941 | ф | Зоряна молитва | La prière aux étoiles | П'єр Флорен |
| 1942 | ф | Сніг на слідах | La neige sur les pas | Марк Румене |
| 1942 | ф | Понкарраль, полковник імперії | Pontcarral, colonel d'empire | Понкарраль |
| 1943 | ф | Таємниці | Secrets | Рене |
| 1943 | ф | Єдине кохання | Un seul amour | Жерар де Клерґ |
| 1944 | ф | Горбань | Le bossu | кавалер Анрі де Лагарде |
| 1946 | ф | Пасторальна симфонія | La symphonie pastorale | пастор Жан Мартенс |
| 1946 | ф | Батьківщина | Patrie | граф Рісоор |
| 1947 | ф | Небесний батальйон | Le bataillon du ciel | Ферейн |
| 1948 | ф | Після кохання | Après l'amour | Франсуа Месуле |
| 1949 | ф | Бал Купідона | Bal Cupidon | Фліп |
| 1949 | ф | Доктор Леннек | Docteur Laennec | доктор Рене, Теофіль Леннек |
| 1950 | ф | Мій друг Сенфуан | Mon ami Sainfoin | Сенфуан |
| 1959 | ф | Розбірки серед жінок | Du rififi chez les femmes | пірат |
| 1959 | ф | Катя | Katia | Кубаров |
| 1961 | ф | Чорний монокль | Le monocle noir | маркіз де Війємор |
- Режисер
Визнання
| Нагороди та номінації П'єра Бланшара[2] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1935 | Велика золота медаль Національної фашистської асоціації для найкращого актора | Злочин і кара | Нагорода |
| Національна рада кінокритиків США | |||
| 1938 | Найкраща акторська гра | Бальний записник | Нагорода |
Примітки
- SPIEGEL ONLINE — Nachrichten. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 25 квітня 2019.
- Нагороди та номінації П'єра Бланшара на сайті IMDb (англ.)
Джерела
- БЛАНШАР, Пьер // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 191. — 85000 прим. (рос.)
