П'єр Ренуар
П'єр Ренуа́р (фр. Pierre Renoir; нар. 21 березня 1885, Париж, Франція — 11 березня 1952, там само) — французький театральний та кіноактор. Син видатного французького художника Огюста Ренуара[1]; старший брат кінорежисера Жана Ренуара. Був другом і близьким соратником актора Луї Жуве.
| П'єр Ренуар | |
|---|---|
| фр. Pierre Renoir | |
![]() П'єр Ренуар. Фото 1903 | |
| Дата народження | 21 березня 1885 |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Дата смерті | 11 березня 1952 (66 років) |
| Місце смерті | |
| Поховання | Ессуа |
| Громадянство |
|
| Професія | актор |
| Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва (1907) |
| Роки активності | 1911 —1952 |
| Дружина |
Віра Сержен (?-1925) Марі-Луїза Іріб (1925—1933) Еліза Руїс (1933-?) |
| Діти | Клод Ренуар |
| IMDb | ID 0719749 |

Біографія
П'єр Ренуар народився в Парижі 21 березня 1885 року. Його батько — видатний французький художник Огюст Ренуар, мати — Аліна Шаріго. Старший брат П'єра — Жан (нар. 1904) став відомим французьким кінорежисером. П'єр Ренар навчався в Інституті Notre-Dame de Sainte-Croix[2], але захопившись театром, у 1907 році поступив до Консерваторії драматичного мистецтва та почав виступати в бульварному театрах. П'єр Ренуар мало цікавився німим кіно, проте, у 1910-х роках зіграв кілька невеликих кіноролей, в тому числі у парі з акторкою Вірою Сержен, на якій він пізніше одружився. У 1913 році у пари народився син Клод, який в майбутньому став кінооператором.
Під час Першої світової війни брав участь у бойових діях, був поранений. Після одужання Ренуар відновив свою акторську кар'єру. У 1928 році він був прийнятий до престижної трупи Луї Жуве де зіграв низку ролей у п'єсах Жана Жироду.
Після розлучення з Вірою Сержен у 1925 році[3], П'єр Ренуар одружився з іншою акторкою, Марі-Луїзою Іріб, разом з якою він створив компанію з виробництва фільмів Les Artistes réunis. Після розлучення у 1933 році з Марі-Луїзою, Ренуар одружився втретє на акторці Елізі Руїс.
Наприкінці 1920-х років молодший брат П'єра Ренуара Жан Ренуар залучив його до роботи в кіно, і в 1932 році П'єр зіграв свою першу велику кінороль — комісара Мегре, — у фільмі брата «Ніч на перехресті». Крім того, Жан Ренуар знімав П'єра і в інших своїх кінороботах — «Донька води» (1924), «Мадам Боварі» (1934) і «Марсельєза» (1938, роль Людовик XVI). Визнання до П'єра Ренуара як актора прийшло після зіграної ним ролі капітана Веллера у фільмі Жульєна Дювів'є «Рота» (1935).
Під час окупації Франції в роки Другої світової війни П'єр Ренуар разом з Карлом Дулленом і Гастоном Батія очолював Асоціацію паризьких театральних режисерів, організацію, створену в жовтні 1940 року під німецьким керівництвом. Ренуар залишався там до листопада 1943 року[4].
У 1951 році П'єр Ренуар зіграв свою останню роль в кіно разом зі своїм другом Луї Жуве у стрічці «Кнок» Гая Лефранка. Всього за час своєї акторської кар'єри П'єр Ренуар знявся у 65-ти фільмах.
Помер П'єр Ренуар у Парижі 11 березня 1952 року. Похований на цвинтарі в Ессуа (департамент Об), на батьківщині своєї матері, поряд зі своїм батьком, матір'ю та двома братами.
Фільмографія (вибіркова)
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1911 | ф | Плотина | La digue | |
| 1918 | ф | Маріон Делорм | Marion de Lorme | Луї XIII |
| 1925 | ф | Донька води | La Fille de l'eau | Фармер |
| 1932 | ф | Ніч на перехресті | La nuit du carrefour | комісар Мегре |
| 1933 | ф | Агонія орлів | L'agonie des aigles | полковник де Монтанде |
| 1934 | ф | Мадам Боварі | Madame Bovary | Шарль Боварі |
| 1935 | ф | Товариш | Tovaritch | Горотченко |
| 1935 | ф | Рота | La bandera | капітан Веллер |
| 1935 | ф | Озброєна варта | Veille d'armes | командувач Бранбург |
| 1936 | ф | Очима Заходу | Razumov: Sous les yeux d'occident | поліцейський |
| 1936 | ф | Вовки серед нас | Les loups entre eux | Годфрід Велтер |
| 1936 | ф | Коли б'ють північ | Quand minuit sonnera | Жан Вердьє |
| 1937 | ф | Фортеця тиші | La citadelle du silence | Степан |
| 1937 | ф | Молленар | Mollenard | Боннеро |
| 1937 | ф | Справа Лафаржа | L'affaire Lafarge | Шарль Лафарж |
| 1938 | ф | Марсельєза | La Marseillaise | король Франції Людовик XVI |
| 1938 | ф | Білі ночі Санкт-Петербургу | Les nuits blanches de Saint-Pétersbourg | Іван Боровський |
| 1938 | ф | Патріот | Le patriote | Пален |
| 1938 | ф | Рай Сатани | Le paradis de Satan | Аристотель |
| 1938 | ф | Слід півдня | La piste du sud | Столберг |
| 1938 | ф | Мальтійський будинок | La maison du Maltais | Шервен |
| 1938 | ф | Бунтар | Le révolté | капітан Йоріц |
| 1939 | ф | Кораловий риф | Le récif de corail | Еббой |
| 1939 | ф | Пастка | Pièges | Бремонтьє |
| 1941 | ф | Пастка | L'embuscade | Жан Гері |
| 1941 | ф | Павільйон, що згорів | Le pavillon brûle | Журденс |
| 1942 | ф | Макао, пекло картярів | Macao, l'enfer du jeu | Вернер фо Краль |
| 1942 | ф | Газета виходить о 5-й годині | Le journal tombe à cinq heures | Франсуа Маршаль |
| 1942 | ф | Останній козир | Dernier atout | Руді Скор |
| 1942 | ф | Поклик села | L'appel du bled | Мішо |
| 1943 | ф | Вовк Мальвенера | Le loup des Malveneur | Реджинальд де Malveneur |
| 1943 | ф | Мадам і смерть | Madame et le mort | Шарль де Брюн |
| 1943 | ф | Торнавара | Tornavara | Сігурд Фрамрус |
| 1944 | ф | Пасажир без багажу | Le voyageur sans bagages | Жорж Рено |
| 1945 | ф | Діти райка | Les enfants du paradis | Джеріко |
| 1945 | ф | Батько Горіо | Le père Goriot | Вотрен |
| 1945 | ф | Таємниця Сен-Валя | Le mystère Saint-Val | Дартіньяк |
| 1945 | ф | Жебрачка Марі | Marie la Misère | П'єр Десорм |
| 1946 | ф | Капітан | Le capitan | Le duc d'Angoulême |
| 1948 | ф | Дама, що прийшла об 11-й | La dame d'onze heures | Жерар Пескара |
| 1948 | ф | Підпільний вантаж | Cargaison clandestine | комісар поліції |
| 1948 | ф | Велика вольєра | La grande volière | Валетт |
| 1949 | ф | Скандал на Єлісейських полях | Scandale aux Champs-Élysées | Домінік Айрель |
| 1949 | ф | Таємниця жовтої кімнати | Le mystère de la chambre jaune | професор Стенжерсон |
| 1949 | ф | Ферма семи гріхів | La ferme des sept péchés | королівський прокурор |
| 1949 | ф | Божий суд | Le Jugement de Dieu | герцог Ернест де Бав'є |
| 1949 | ф | Загроза вбивством | Menace de mort | |
| 1951 | ф | Кнок | Knock | Мушкет, фармацевт |
Примітки
- Jean-Claude Gélineau, Jeanne Tréhot, la fille cachée de Pierre Auguste Renoir.
- Bernard Pharisien, Pierre Renoir Архівовано 5 грудня 2008 у Wayback Machine., éditions Némont, 2003 — ISBN 2-913163-10-6.
- Célia Bertin, Jean Renoir, Éditions du Rocher, 2005
- Serge Added, Gaston Baty ou les ambiguïtés d'un combat artistique sous l'occupation, in : Théâtre et spectacles hier et aujourd'hui, Époque moderne et contemporaine, Actes du 115e congrès national des sociétés savantes (Avignon 1990), CTHS Paris 1991, p. 390—394, ISBN 2-7355-0220-1
Бібліографія
- Bernard Pharisien, Pierre Renoir, Némont éditeur, Bar-sur-Aube, 2003 ISBN 2-913163-10-6
Див. також
- П'єр-Огюст Ренуар
- Жан Ренуар
- Клод Ренуар (кінооператор)
