П'єр Ренуар

П'єр Ренуа́р (фр. Pierre Renoir; нар. 21 березня 1885, Париж, Франція — 11 березня 1952, там само) — французький театральний та кіноактор. Син видатного французького художника Огюста Ренуара[1]; старший брат кінорежисера Жана Ренуара. Був другом і близьким соратником актора Луї Жуве.

П'єр Ренуар
фр. Pierre Renoir
П'єр Ренуар. Фото 1903
Дата народження	21 березня 1885
Місце народження	Париж, Франція
Дата смерті	11 березня 1952 (66 років)
Місце смерті	Париж , Франція
Поховання	Ессуа
Громадянство	Франція
Професія	актор
Alma mater	Вища національна консерваторія драматичного мистецтва (1907)
Роки активності	1911 —1952
Дружина	Віра Сержен (?-1925) Марі-Луїза Іріб (1925—1933) Еліза Руїс (1933-?)
Діти	Клод Ренуар
IMDb	ID 0719749
П'єр Ренуар у Вікісховищі

Портрет П'єра Ренуара роботи його батька, 1910

Біографія

П'єр Ренуар народився в Парижі 21 березня 1885 року. Його батько — видатний французький художник Огюст Ренуар, мати — Аліна Шаріго. Старший брат П'єра — Жан (нар. 1904) став відомим французьким кінорежисером. П'єр Ренар навчався в Інституті Notre-Dame de Sainte-Croix[2], але захопившись театром, у 1907 році поступив до Консерваторії драматичного мистецтва та почав виступати в бульварному театрах. П'єр Ренуар мало цікавився німим кіно, проте, у 1910-х роках зіграв кілька невеликих кіноролей, в тому числі у парі з акторкою Вірою Сержен, на якій він пізніше одружився. У 1913 році у пари народився син Клод, який в майбутньому став кінооператором.

Під час Першої світової війни брав участь у бойових діях, був поранений. Після одужання Ренуар відновив свою акторську кар'єру. У 1928 році він був прийнятий до престижної трупи Луї Жуве де зіграв низку ролей у п'єсах Жана Жироду.

Після розлучення з Вірою Сержен у 1925 році[3], П'єр Ренуар одружився з іншою акторкою, Марі-Луїзою Іріб, разом з якою він створив компанію з виробництва фільмів Les Artistes réunis. Після розлучення у 1933 році з Марі-Луїзою, Ренуар одружився втретє на акторці Елізі Руїс.

Наприкінці 1920-х років молодший брат П'єра Ренуара Жан Ренуар залучив його до роботи в кіно, і в 1932 році П'єр зіграв свою першу велику кінороль — комісара Мегре, — у фільмі брата «Ніч на перехресті». Крім того, Жан Ренуар знімав П'єра і в інших своїх кінороботах — «Донька води» (1924), «Мадам Боварі» (1934) і «Марсельєза» (1938, роль Людовик XVI). Визнання до П'єра Ренуара як актора прийшло після зіграної ним ролі капітана Веллера у фільмі Жульєна Дювів'є «Рота» (1935).

Під час окупації Франції в роки Другої світової війни П'єр Ренуар разом з Карлом Дулленом і Гастоном Батія очолював Асоціацію паризьких театральних режисерів, організацію, створену в жовтні 1940 року під німецьким керівництвом. Ренуар залишався там до листопада 1943 року[4].

У 1951 році П'єр Ренуар зіграв свою останню роль в кіно разом зі своїм другом Луї Жуве у стрічці «Кнок» Гая Лефранка. Всього за час своєї акторської кар'єри П'єр Ренуар знявся у 65-ти фільмах.

Помер П'єр Ренуар у Парижі 11 березня 1952 року. Похований на цвинтарі в Ессуа (департамент Об), на батьківщині своєї матері, поряд зі своїм батьком, матір'ю та двома братами.

Фільмографія (вибіркова)

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1911	ф	Плотина	La digue
1918	ф	Маріон Делорм	Marion de Lorme	Луї XIII
1925	ф	Донька води	La Fille de l'eau	Фармер
1932	ф	Ніч на перехресті	La nuit du carrefour	комісар Мегре
1933	ф	Агонія орлів	L'agonie des aigles	полковник де Монтанде
1934	ф	Мадам Боварі	Madame Bovary	Шарль Боварі
1935	ф	Товариш	Tovaritch	Горотченко
1935	ф	Рота	La bandera	капітан Веллер
1935	ф	Озброєна варта	Veille d'armes	командувач Бранбург
1936	ф	Очима Заходу	Razumov: Sous les yeux d'occident	поліцейський
1936	ф	Вовки серед нас	Les loups entre eux	Годфрід Велтер
1936	ф	Коли б'ють північ	Quand minuit sonnera	Жан Вердьє
1937	ф	Фортеця тиші	La citadelle du silence	Степан
1937	ф	Молленар	Mollenard	Боннеро
1937	ф	Справа Лафаржа	L'affaire Lafarge	Шарль Лафарж
1938	ф	Марсельєза	La Marseillaise	король Франції Людовик XVI
1938	ф	Білі ночі Санкт-Петербургу	Les nuits blanches de Saint-Pétersbourg	Іван Боровський
1938	ф	Патріот	Le patriote	Пален
1938	ф	Рай Сатани	Le paradis de Satan	Аристотель
1938	ф	Слід півдня	La piste du sud	Столберг
1938	ф	Мальтійський будинок	La maison du Maltais	Шервен
1938	ф	Бунтар	Le révolté	капітан Йоріц
1939	ф	Кораловий риф	Le récif de corail	Еббой
1939	ф	Пастка	Pièges	Бремонтьє
1941	ф	Пастка	L'embuscade	Жан Гері
1941	ф	Павільйон, що згорів	Le pavillon brûle	Журденс
1942	ф	Макао, пекло картярів	Macao, l'enfer du jeu	Вернер фо Краль
1942	ф	Газета виходить о 5-й годині	Le journal tombe à cinq heures	Франсуа Маршаль
1942	ф	Останній козир	Dernier atout	Руді Скор
1942	ф	Поклик села	L'appel du bled	Мішо
1943	ф	Вовк Мальвенера	Le loup des Malveneur	Реджинальд де Malveneur
1943	ф	Мадам і смерть	Madame et le mort	Шарль де Брюн
1943	ф	Торнавара	Tornavara	Сігурд Фрамрус
1944	ф	Пасажир без багажу	Le voyageur sans bagages	Жорж Рено
1945	ф	Діти райка	Les enfants du paradis	Джеріко
1945	ф	Батько Горіо	Le père Goriot	Вотрен
1945	ф	Таємниця Сен-Валя	Le mystère Saint-Val	Дартіньяк
1945	ф	Жебрачка Марі	Marie la Misère	П'єр Десорм
1946	ф	Капітан	Le capitan	Le duc d'Angoulême
1948	ф	Дама, що прийшла об 11-й	La dame d'onze heures	Жерар Пескара
1948	ф	Підпільний вантаж	Cargaison clandestine	комісар поліції
1948	ф	Велика вольєра	La grande volière	Валетт
1949	ф	Скандал на Єлісейських полях	Scandale aux Champs-Élysées	Домінік Айрель
1949	ф	Таємниця жовтої кімнати	Le mystère de la chambre jaune	професор Стенжерсон
1949	ф	Ферма семи гріхів	La ferme des sept péchés	королівський прокурор
1949	ф	Божий суд	Le Jugement de Dieu	герцог Ернест де Бав'є
1949	ф	Загроза вбивством	Menace de mort
1951	ф	Кнок	Knock	Мушкет, фармацевт

Примітки

1. Jean-Claude Gélineau, Jeanne Tréhot, la fille cachée de Pierre Auguste Renoir.
2. Bernard Pharisien, Pierre Renoir Архівовано 5 грудня 2008 у Wayback Machine., éditions Némont, 2003 — ISBN 2-913163-10-6.
3. Célia Bertin, Jean Renoir, Éditions du Rocher, 2005
4. Serge Added, Gaston Baty ou les ambiguïtés d'un combat artistique sous l'occupation, in : Théâtre et spectacles hier et aujourd'hui, Époque moderne et contemporaine, Actes du 115^e congrès national des sociétés savantes (Avignon 1990), CTHS Paris 1991, p. 390—394, ISBN 2-7355-0220-1

Бібліографія

• Bernard Pharisien, Pierre Renoir, Némont éditeur, Bar-sur-Aube,‎ 2003 ISBN 2-913163-10-6

Див. також

• П'єр-Огюст Ренуар
• Жан Ренуар
• Клод Ренуар (кінооператор)

Посилання

• П'єр Ренуар на сайті IMDb (англ.)
• П'єр Ренуар на сайті AlloCiné (фр.)