Рагнар Граніт

Рагнар Артур Граніт (швед. Ragnar Arthur Granit; нар. 30 жовтня 1900, Рійгімякі — пом.12 березня 1991, Стокгольм) — шведський фізіолог фінського походження, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини в 1967 році (спільно з Голденом Гартлайном і Джорджем Волдом) «за відкриття, пов'язані з первинними фізіологічними і хімічними зоровими процесами, що відбуваються в очах»[2].

Рагнар Артур Граніт
англ. Ragnar Arthur Granit
Народився 30 жовтня 1900(1900-10-30)
Рійгімякі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Помер 12 березня 1991(1991-03-12) (90 років)
Стокгольм, Швеція
Країна  Фінляндія (1900—1941)
 Швеція (1941—1991)
Національність фінські шведиd
Діяльність нейронауковець, лікар, педагог, викладач університету, фізіолог
Alma mater Гельсінський університет
Галузь фізіологія
Заклад Гельсінський університет
Каролінський Інститут
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[1] і Національна академія наук США
Відомий завдяки: дослідження функціонування сітківки
Діти Michael Granitd
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1967)
 Рагнар Граніт у Вікісховищі

Життєпис

Під час військового конфлікту між Фінляндією і Росією, у 1939 році, Граніт служив лікарем на о.Корпо у Балтійському морі. Граніт 1940 року переїхав до Стокгольма. У Швеції Граніт і його колеги розроблюють метод реєстрації електричних імпульсів нервів і окремих клітин з використанням мікроскопічних електродів, виключаючи анатомування. Цей неінвазивний метод надалі був поширений в нейрофізіологічних дослідженнях усіх типів. У 1945 році Граніт зосередився на вивчення м'язових веретен, спеціалізованих органів чуття, які реагують на м'язову напругу і забезпечують зворотний зв'язок для контролю м'язової реакції організму. Потім він розширив тематику своїх досліджень, зайнявся розглядом взаємозв'язків між м'язами, мотонейронами і веретенними нервами в спинному і головному мозку.

Рагнар Граніт під час отримання Нобелівської премії у 1967 році

Починаючи з 1945 року, коли Каролінський Інститут реорганізував лабораторію Граніта на відділ медичного Нобелівського інституту, і до виходу на пенсію 1967 р. він працював директором Нобелівського інституту нейрофізіології.

Помер Рагнар Граніт у Стогольмі 12 березня 1991 року.

Примітки
  1. NNDB — 2002.
  2. Рагнар Граніт(англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.