Рев'якине
Рев'я́кине — село в Україні, в Путивльському районі Сумської області. Населення становить 406 осіб. Орган місцевого самоврядування — Рев'якинська сільська рада.
| село Рев'якине | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Сумська область |
| Район/міськрада | Конотопський район |
| Рада | Рев'якинська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA59020150350075565 |
| Облікова картка | Рев'якине |
| Основні дані | |
| Населення | 406 |
| Поштовий індекс | 41521 |
| Телефонний код | +380 5442 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°28′45″ пн. ш. 34°05′43″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
168 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41521, с. Рев’якине, вул. Молодіжна, 8 |
| Карта | |
![]() Рев'якине | |
![]() Рев'якине ![]() Рев'якине | |
| Мапа | |
![]() | |
Після ліквідації Путивльського району 19 липня 2020 року село увійшло до Конотопського району[1].
Географія
Село Рев'якине знаходиться біля витоків річки Рудка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Веселе. На річці кілька загат.
Історія
За даними на 1862 рік у власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкала 321 особа (158 чоловіків та 163 жінки), налічувалось 21 дворове господарство, існувала православна церква[2].
Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі, центрі Рев'якінської волості, мешкало 312 осіб, налічувалось 51 дворове господарство, існувала православна церква[3].
Примітки
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1887)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.



