Роза Папо

Роза Папо (серб. Роза Папо; 1914–1984) — югославська лікарка-інфекціоніст, генерал-майор санітарної служби Югославської Народної Армії.

Роза Папо
Роза Папо
Народилася	6 лютого 1914 Сараєво, Австро-Угорщина
Померла	15 лютого 1984 (70 років) або 20 лютого 1984 (70 років) Белград, СФРЮ
Країна	Югославія  Сербія
Діяльність	лікарка
Alma mater	Медична школа при Загребському університеті^d
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Знання мов	сербська
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	генерал-майор
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народилася 6 лютого 1914 року в Сараєво. Медичну освіту здобула у Загребі у 1939 році. До Другої світової війни працювала гінекологом у лікарнях Сараєво, Беговому Ханові і Олові.[1]

Після окупації Королівства Югославії в 1941 році вона встановила зв'язки з загонами національно-визвольного руху в Озрені. У грудні 1941 року приєдналася до Озренського партизанського загону, де керувала медичною службою. Потім керувала медслужбою Верховного штабу.[1]

У березні 1943. року, після евакуації поранених з монастиря Ловница і міста Шековичі, організовує велику лікарню в селі Нижня Трнова, код Углєвика[1]

.[1]

Після війни, продовжила професійну медичну кар'єру в Югославській армії. Стала першим керівником Інфекційної лікарні (1961) при Військово-медичній академії, а з 1965 року отримала звання професора інфекційних захворювань. Був головою Головної військово-лікарські комісії ВМА.[1]

Отримала звання генерал-майора санітарної служби Югославської армії. Разом з доктором Славою Блажевич, була однією з двох жінок з генералским званням в Югославській народної армії.[1]

Померла 25 лютого 1984 року року в Белграді.

Нагороджена Партизанським пам'ятним знаком 1941 року, Орденом за заслуги перед народом з срібною зіркою, Орденом братства і єдності з срібним вінком та ін.[1]

Посилання

1. Војна енциклопедија (том шести), 1973.

Література

• Військова енциклопедія (книга шоста). Белград, 1973.