Ростовцев (монітор)

Ростовцев — річковий монітор проєкту СБ-37 (тип «Желєзняков», також тип «Лєвачов»), броненосний артилерійський корабель прибережної дії ВМФ СРСР. Брав участь у Другій світовій війні.

Ростовцев
Однотипний монітор «Желєзняков»
Служба
Тип/клас річковий монітор проєкту СБ-37
Держава прапора  СРСР
Належність ВМФ СРСР
На честь учасника громадянської війни в Росії Ростовцева
Корабельня «Ленінська кузня»,
Київ
Закладено 31 липня 1934
Спущено на воду 13 травня 1937
Введено в експлуатацію травень 1937
Перекваліфікований учбово-тренувальний засіб у листопаді 1944 р.
Виведений зі складу флоту 1950
Загибель 1955
Статус здано на металобрухт
Бойовий досвід Друга світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 230 т (стандартний),
239 т (нормальний),
263 т (повний)
Довжина 51,2 м
Ширина 8,22 м
Осадка 0,885 м
Бронювання борт 4-8 мм,
палуба 4 мм,
дах рубки та башти 16 мм,
стіни рубки та башти 30 мм
Технічні дані
Рухова установка два дизеля 4-СД-19-32
Гвинти 2
Потужність 2×140 к.с.
Швидкість 8,3 вузли
Дальність плавання 3700 миль повним ходом
Екіпаж 83 чол.
Озброєння
Артилерія 1×2 102-мм баштова установка Б-18
1 носова двоствольна універсальна 45-мм баштова установка 41-К
1 універсальна 45-мм баштова установка 40-К[1]
Зенітне озброєння одна 4-ствольна 7,62-мм кулеметна установка М-4[1]

Особливості проєкту

«Ростовцев» — один із серії з шести річкових моніторів, побудованих у 1934–1937 роках на заводі «Ленінська кузня» в Києві для Дніпровської військової флотилії. Проєкт моніторів СБ-37 був розроблений конструкторським судно-механічним бюро заводу на чолі з Олександром Байбаковим і Михайлом Бойком.

Історія корабля
Монітори типу «Желєзняков» на Дніпрі у Києві, 1939 рік (кадр з кінохроніки).

Кораблі проєкту СБ-37 отримали імена моряків-учасників громадянської війни. «Ростовцев» названий на честь учасника громадянської війни в Росії Ростовцева, що загинув у 1919 році на Балтиці під час боїв між червоним та британським флотами[2].

«Ростовцев» був закладений на київській судноверфі «Ленінська кузня» 31 липня 1934 року. Спущений на воду 13 травня 1937 року. Увійшов до бойового складу Дніпровської військової флотилії у тому ж місяці[1].

2 червня 1940 року корабель спустився по Дніпру з Києва до Одеси, куди після бойових навчань прибув на початку липня. 5 липня монітора включено до складу Дунайської військової флотилії[1].

22 червня 1941 року, у перший же день німецького вторгнення «Ростовцев» патрулював державний кордон на Дунаї. 8 липня, коли ворожі війська форсували річку Прут, «Ростовцев» разом з однотипними моніторами «Желєзняков» та «Жемчужин» отримали наказ прориватися до міста Ізмаїл у гирлі Дунаю. 9 липня корабель без втрат та пошкоджень прибув на місце призначення. З 15 липня «Ростовцев» разом з монітором «Мартинов» надає вогневу підтримку іншим суднам та кораблям, що виходили з Дунаю до узбережжя Чорного моря. Потім «Ростовцев» забезпечує евакуацію сухопутних частин Червоної армії на лівий берег Дунаю біля Вилково та веде артилерійський вогонь по ворогу, а 20 липня прибув до Одеси[1].

Рішенням командування корабель 22 липня передається у склад Пінської військової флотилії (ПВФ), а 2 серпня він вже виконує бойові завдання на Дніпрі біля містечка Ржищів. У ці дні ПВФ розділили на окремі загони річкових кораблів для дій на різних ділянках фронту. «Ростовцев» опинився у Дніпровському загоні та потім прикривав переправи біля міста Канів, взаємодіючи із 41-шою стрілецькою дивізією[1].

В середині серпня супротивник вийшов безпосередньо до Дніпра та захопив Канів. Таким чином, ПВФ була вимушена провести операцію з метою прориву кораблів та суден у Київ з півдня. Дніпровський ЗРК здійснив 17 — 19 серпня 1941 року так званий Канівський прорив з району Канева до Києва. Дану операцію підтримали діями військ зв'язку та польової та далекобійної артилерії сухопутних військ, яка вела вогонь по ворожим цілям з лівого берега. Загалом прорив виявився вдалим, а втрати були мінімальними[1].

Сам монітор під час прориву з боєм пройшов відтинки Канів - Ситники (село нині не існує) та Ходорів - Гребені, під час якого у машинний відсік влучив ворожий снаряд. А вже 19 серпня безпосередньо під Києвом корабель обстріляла своя сухопутна артилерія. Всього під час цих подій загинуло 7 червонофлотців та 5 поранено. До 21 серпня корабель знаходився на ремонті, а вже наступного дня, діючи у складі Київського загону річкових кораблів, прикриває переправу біля села Сухолуччя, що північніше Київа. 26 серпня монітор сів на мілину поблизу Сухолуччя та був атакований групою німецьких літаків. «Ростовцев» отримав 3 прямих влучання авіабомбами та затонув[1].

29 серпня починалися роботи по підйому корабля. В ніч на 1 вересня це вдалося, та вранці того ж дня «Ростовцев» на буксирі прибув до Києва. 13 вересня повністю відремонтований монітор повернувся до бойового складу ПВФ[1]. Під час другого штурму Київського укріпрайону, що розпочався 16 вересня 1941 року[3], «Ростовцев» вів вогонь на південному фланзі укріпрайону по ворожій піхоті 29-й армійського корпусу вермахта. 18 вересня, за наказом Військової Ради 37-ї армії, під час відходу радянських військ з Києва екіпаж підірвав свій монітор у Матвіївській затоці. 6 жовтня «Ростовцев» вивели із списків кораблів ВМФ[1].

Після визволення Києва від німців затоплений монітор було знайдено та піднято. Але його не відновили як бойову одиницю та перевели у категорію учбово-тренувальних засобів у листопаді 1944 року. У вересні 1950 року «Ростовцева» виключено із складу флоту, а в 1955 році його здано на металобрухт[1].

Командири корабля

Див. також

Примітки
  1. В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2 (рос.)
  2. Блытов В. Блытова О. Живые — помните погибших! Гибель эсминцев в Копорском заливе. (рос.)
  3. А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1 (рос.)

Джерела
  • В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2 (рос.)
  • А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1 (рос.)
  • Мониторы тип «Железняков» (проект СБ-37) // ussrfleet.1939-45.ru (рос.)
  • Речные мониторы серии СБ 37 // bcrm.ru (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.