Рукомиш

Руко́миш — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Підпорядковувалося колишній Заривинецькій сільраді. Розташоване на правому березі р. Стрипа, за 5 км від Бугачу і за 7 км від найближчої залізничної станції Бучач.
Населення — 419 осіб (2007 р.).

село Рукомиш
Знак с. Рукомиш
Знак с. Рукомиш
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Бучацька міська громада
Облікова картка Рукомиш 
Основні дані
Перша згадка 1379
Населення 427
Територія 0.980 км²
Густота населення 435.71 осіб/км²
Поштовий індекс 48420
Телефонний код +380 3544
Катойконіми Рукомишці
Географічні дані
Географічні координати 49°05′59″ пн. ш. 25°22′52″ сх. д.
Водойми Стрипа
Найближча залізнична станція Бучач
Місцева влада
Адреса ради 48475 , с. Заривинці
Сільський голова Леськів Іван Васильович
Карта
Рукомиш
Рукомиш
Мапа

 Рукомиш у Вікісховищі

Є родовище травертину.

Історія
Рукомиш на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Перша писемна згадка про село — 1379 р.; згадане в фундаційній грамоті шляхтича Міхала Авданця для костелу в Бучачі.[1] Міхал Абданк з Бучача мав початково тут свою садибу[джерело?]. Авраам Авданець з Рукомиша згадується 14 серпня 1421 р.[2] 15 травня 1443 р. Мачко — син Авданця з Рукомиша, подав позов проти Міхала «Мужила» Бучацького[3]

Діяли товариства «Просвіта», «Сільський господар» тощо, кооператива.

У травертинових печерах біля Рукомиша в 1967 році переховувався підпільник з УПА, якого виявили кадебісти. Повстанець довгий час відстрілювався, потім облив гасом документи та вирішив не здаватись. Цей бій вважають останнім під збройної боротьби повстанців проти окупантів.[4]

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[5].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[6].

Пам'ятки

У селі зберігся храм колишнього печерного монастиря (вважають, що перші ченці поселились тут наприкінці XIII століття).

Є мурована церква святого Онуфрія (1768 року, освячена деканом о. Хадзинським;[7] у ній зберігається скульптура цього святого (Онуфрія Великого) XVIII століття — як вважають, роботи славетного Івана Георгія Пінзеля), каплички (1856 р., 2006 р.), «фігура» Матері Божої, Хресна дорога (2007 р.).

Пам'ятки природи: Рукомиський явір, скелі.

Священики
  • о. Симеон Білинкевич, УГКЦ
  • о. Йосип Білинкевич (УГКЦ, 1866—1916)
  • о. Іван Лабій (УГКЦ, 1916-1920)
  • о. Барановський (УГКЦ, 1921-1944)
  • о. Михайло Суканець (УАПЦ, нині)

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ I ступеня, ФАП, бібліотека, торговельний заклад.

Відомі люди
  • о. Василь Білінський (у світі Василь Іванович Білінський; 4 квітня 1909, с. Рукомиш — 28 липня 1989) — підпільний священик УГКЦ, душпастирював у с. Прибин Перемишлянського району. Похований на цвинтарі с. Прибин.
  • Юрій Михайлецький — вояк УПА.

Світлини
  • Вигляд на Стрипу від церкви святого Онуфрія
  • Одна зі стацій Хресної дороги
  • Вигляд на церкву святого Онуфрія
  • Вигляд на печерний храм
  • Келія печерного храму
  • Доріжка печерного храму
  • Скульптура святого Онуфрія
  • Панорама села

Примітки
  1. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów, 1882. — S. 87, 156.
  2. Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
  3. Акти ґродські і земські. — Львів, 1889. Т. 14. — S. 93.
  4. Лебідь Н. Володимир Бірчак: Останній повстанець УПА дав бій кадебістам у 1967-му // Україна молода. — К. — 2016. — № 48 (5041) (19 квіт.). — С. 9. — (Історія).
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
  7. Туристичний маршрут « До Зарваниці»

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.