Савлій (цар скіфів)
Савлій (грец. Σαύλιος) (? — близько/до 515) — скіфський династ середини/другої половини VI ст. до н. е., син Гнура та батько Іданфірса. За Геродотом власноруч убив свого брата — відомого філософа Анахарсіса (Історія, IV, 76)[1].
| Савлій грец. Σαύλιος | |
|---|---|
|
невідомо | |
| Династія | Паралати |
| Держава | Скіфська орда |
| Титул | цар |
| Форма влади | автократія з елементами теократії |
| Попередник | Гнур |
| Наступник | Іданфірс |
| Роки правління | ? — близько/до 515 р. до н. е. |
| Біографічні дані | |
| Рік народження | невідомо |
| Батько | Гнур |
| Мати | невідомо |
| Брати, сестри | Анахарсіс |
| дружина | невідомо |
| Діти | Іданфірс, Марсагет |
Можливо припустити, що Савлій помер до/близько 515 р. до н. е., що спричинило певні суперечки серед його синів (Ктесій Кнідський, Персика, XIII, (20)) та було додатковим приводом для персів почати війну зі скіфами.[2]
Етимологія імені:
грец. Σαύλιος < скіф. *Saulya < д. ір. *Saudya — укр. очищений, ритуально чистий.[3]
Савлій в повідомлені Геродота (Історія, IV, 76)
Проте мені розповів Тімн (2), представник Аріапейта, що Анахарсій із боку батька був дядьком Ідантірса, скіфського царя (3), і сином Гнура, внука Спаргапейта і сина Ліка. Якщо таке було походження Анахарсія то його вбив його брат, бо Ідантірс був сином Савлія, а Савлій був тим, хто вбив Анахарсія.[4]
Примітки. Джерела. Посилання
- тут і далі Геродот цитується за виданням:Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.
- (рос.)В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. ВДИ, 1947. грец. "ὅτι ἐπιτάσσει Δαρεῖος Άριαράμνῃ τῷ σατράπῃ Καππαδοκίας ἐπὶ Σκύθας διαβῆναι, καὶ ἄνδρας καὶ γυναίκας αἰχμαλωτίσαι ὁ δὲ διαβὰς πεντηκοντόροις λ᾽ ῇχμαλώτισε. Συνέλαβε δὲ καὶ τὸν ἀδελφὸν τοῦ βασιλέος τῶν Σκυθῶν Μαρσαγέτην, ἐπὶ κακώσει εὑρὼν παρὰ τοῦ οἰκείου ἀδελφοῦ δεδεμένον."
- (рос.)С. В. Кулланда. Еще раз о скифском языке. Orientalia et Classica. Труды Института восточных культур и античности. VI. 2005.
- укр. Геродот, Мельпомена, 76
грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 76