Сардуал
Сардуа́л (порт. Sardoal; МФА: [saɾ.du.ˈaɫ][1]) — муніципалітет і містечко в Португалії, в окрузі Сантарен. Розташований у центральній частині країни, на теренах історичної португальської провінції Ештремадура. Належить до Сантаренської діоцезії Католицької Церкви в Португалії. Права міського самоврядування має з 1532 року. Поділяється на 4 парафії. За адміністративним поділом чинним до 1976 року був складовою провінції Рібатежу. Площа муніципалітету — 92,15 км²
| Сардуа́л | |||
|---|---|---|---|
| |||
![]() Панорама містечка | |||
![]() | |||
| Країна: |
| ||
| • Регіон: | Центр | ||
| • Провінція: | Рібатежу | ||
| • Округ: | Сантарен | ||
| Площа: | 92.15 км² | ||
| Населення: | 3939 ос. (2011) | ||
| • Густота: | 42,75 осіб/км² | ||
| Самоврядування: | 1532 | ||
| Індекс: | 2230 | ||
| Часовий пояс: | UTC+0, +1 (влітку) | ||
| Код LAU: | 1417 | ||
| Офіційний сайт | |||
, населення муніципалітету — 3939 ос. (2011); густота населення — 42,75 осіб/км² . Патрон — святий Яків. Святковий день муніципалітету — 22 вересня. Поштовий індекс — 2230. Код місцевої адміністративної одиниці — 1417. Складова статистичного регіону Центр.
Географія
Сардуал розташований в центрі Португалії, на південному сході округу Сантарен.
Сардуал межує на півночі з муніципалітетом Віла-де-Рей, на сході — з муніципалітетом Масан, на півдні та заході — з муніципалітетом Абрантеш.
Населення
| Кількість мешканців[2] | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1864 | 1878 | 1890 | 1900 | 1911 | 1920 | 1930 | 1940 | 1950 | 1960 | 1970 | 1981 | 1991 | 2001 | 2011 | |
| 4 708 | 4 922 | 5 219 | 5 804 | 6 401 | 6 463 | 6 863 | 7 163 | 7 073 | 6 854 | 5 550 | 5 022 | 4 430 | 4 104 | 3 939 | |
Примітки
- European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription (довідка).
- Instituto Nacional de Estatística (Recenseamentos Gerais da População)
Джерела
- Sardoal Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1912. — Vol. VI. — P. 749-750.



