Світанок (Бориспільський район)
Світа́нок — село в Україні, в Бориспільському районі Київської області. Населення становить 704 осіб.
| село Світанок | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район/міськрада | Бориспільський район | ||||
| Громада | Циблівська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA32040190060089711 | ||||
| Облікова картка | Світанок | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 704 | ||||
| Площа | 1,58 км² | ||||
| Густота населення | 445,57 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 08472 | ||||
| Телефонний код | +380 4567 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°52′15″ пн. ш. 31°42′55″ сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
118 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 08400, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Циблі, вул. Шевченка, 41 | ||||
| Карта | |||||
  Світанок | |||||
 Світанок | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Історія
Датою заснування села Світанок вважається 1932 рік. Насправді ж, на цих безлісних і майже безводних двох тисяч гектарів чорнозему задовго до цього страшного року — року початку Голодомору, жили в своїх хутірцях і працювали на своїх ланах українці-землероби. Найзаможнішим з-поміж них був Пампушка, якого розкуркулили при колективізації і разом з дружиною та п'ятьма дітьми вивезли на Соловки. Жоден з них не повернувся. Прізвища інших хуторян не збереглися, за винятком Кошель, проте ще на початку 60-х років ХХ століття здичавілі сади їхніх осель називали за їхніми іменами: Гришин сад, Васильків сад, і, звісно ж був ще й Кошелів сад. А ближче до рожка озерещанського лісу, до тих таки 1960-х років, жила велика родина на прізвище Мичка.
Успішно провівши колективізацію, районне начальство залишило майже всі перелічені господарства без господарів, а землю — без землеробів. (Так було по всій Україні. Як наслідок-штучний голодомор.) Тоді й вирішили із навколишніх сіл, що одвіку тулилися поближче до річок, боліт, чи ставків якось заманили на ці землі селян. Отож, у Хоцьках, Озерищі, Софіївці, Віненцях, Лецьках, Пологах- Вергунах, Пологах-Чобітках та Пологах-Яненках влада оголосила, що в господі Пампушки поставили великий казан з баландою й тим, хто захоче там жити й працювати, її видаватимуть безкоштовно. Охочих набралося шість незаміжніх дівчат від 17 років і дванадцять таких само неодружених хлопців. Над ними поставили бригадира й назвали це утворення «15-річчя Жовтня». (В радгоспі ніхто не помер з голоду, в той час, як у Пологах-Яненках із чотирьох тисяч людей вимерло понад дві тисячі, а у Віненцях — кожен третій.)
Під цією назвою поселення проіснувало аж до 1965 року, коли після проведення конкурсу на найкращу назву, й стало Світанком. Стосовно автора самої назви існують дві версії. Перша- офіційна назву придумав один із першопоселенців (тих 12 хлопців)- Максим Буряк. Друга — напівдетективна: назву придумав молодий, на той час, романтичний водій місцевого радгоспу, поет-аматор Олексій Кононенко, а покійні тепер Максим Буряк та керуючий радгоспу Іван Дереча привласнили цю назву, оскільки за неї належала премія в двадцять п'ять карбованців, яку вони чесно й поділили між собою.