Сидоренко Олександр Миколайович

Олекса́ндр Микола́йович Сидоренко (21 серпня 1974, м. Тетіїв, Київська область, Українська РСР — 24 квітня 2015, с-ще Опитне, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Сидор».

Сидоренко Олександр Миколайович
Старшина
Загальна інформація
Народження	21 серпня 1974 УРСР, Тетіїв, Київська область
Смерть	24 квітня 2015 (40 років)  Україна, Опитне, Донецька область
Псевдо	«Сидор»
Військова служба
Роки служби	1992—1994, 2014—2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	11 ОМПБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве Бої за Піски
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Зовнішні відеофайли
	Пам'яті полеглого Героя, старшини 11-го ОМПБ Сидоренка Олександра на YouTube

Життєпис

Народився 1974 року в місті Тетієві на Київщині. 1991 закінчив Тетіївську середню школу № 3. З 24 листопада 1992 по 29 серпня 1994 проходив службу в ЗС України, яку завершив у званні сержанта.

З 15 вересня 1994 працював у Тетіївському РО «Сільгоспхімія» трактористом механізованої бригади, а з 1998 — водієм автопарку. 2007 року був звільнений у зв'язку із реорганізацією підприємства. З 2 вересня 2008 працював водієм у ПОПП «Еліта»[1].

У зв'язку з російською збройною агресією проти України ще навесні 2014 добровольцем ходив до військкомату. 19 червня 2014 призваний за частковою мобілізацією Тетіївським районним військовим комісаріатом.

Старшина роти вогневої підтримки 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (до осені 2014 — 11-й батальйон територіальної оборони Київської області).

Під час двох ротацій в зону проведення антитерористичної операції виконував завдання у Донецькій області: Слов'янськ, Дебальцеве, Чорнухине, Нікішине, Авдіївка, селища Піски та Опитне, шахта «Бутівка».

24 квітня 2015-го загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Опитне Ясинуватського району, в результаті обстрілу.

Похований 28 квітня на міському кладовищі Тетієва[2].

Без Олександра залишилися дружина Олена та троє синів, — 21-річний Микола, 9-річний Іван та 4-річний Артем.

Нагороди та звання

• За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (4.6.2015, посмертно)[3].
• Нагороджений орденом «Лицарський хрест України» (2016, посмертно)[4].
• Почесний громадянин міста Тетієва (2015, посмертно)[5].

Вшанування пам'яті

21 серпня 2015 на фасаді будівлі Тетіївської ЗОШ І-ІІІ ступеня № 3 відкрито меморіальну дошку загиблому випускнику школи Олександру Сидоренку[6].

Примітки

1. Ми за мир: Сидоренко Олександр Миколайович
2. Сотні людей проводжали в останній путь бійця одинадцятого батальйону «Київська Русь» // ТСН, 28 квітня 2015
3. Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
4. Фотовиставка батальйону «Київська Русь» // Сайт Тетіївської міської ради, 2 лютого 2016
5. Почесні громадяни Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine. // Сайт Тетіївської міської ради
6. Відкриття меморіальної дошки Олександру Сидоренку в Тетієві на YouTube

Джерела

• Сидоренко Олександр Миколайович («Сидор») // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Андрій Бейник. Знаєте, яким він хлопцем був?!(рос.) // «Дніпро вечірній», 31 липня 2015.