Скибинці (Тетіївський район)
Скибинці — село в Україні, у Тетіївській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Населення становить 730 осіб (за переписом 24.12.2017 року).
| село Скибинці | |
|---|---|
._%D0%92'%D1%97%D0%B7%D0%B4_%D1%83_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE.jpg.webp) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Білоцерківський район |
| Громада | Тетіївська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1500 |
| Перша згадка | 1500 (522 роки)[1] |
| Населення | 730 |
| Площа | 3,299 км² |
| Густота населення | 228,55 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 09813 |
| Телефонний код | +380 4560 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°26′02″ пн. ш. 29°43′40″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
200 м |
| Найближча залізнична станція | Тетіїв |
| Відстань до залізничної станції |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 09813, Київська обл., Тетіївський р-н, с.Скибинці |
| Карта | |
  Скибинці | |
 Скибинці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
Село знаходиться за 12 кілометрів від районного центру Тетіїв і за 5 км від залізничної станції Кашперівка на правому березі річки Роськи. Воно розкинулося по ярах і горбах, що відходять від долини Роськи на південний схід у межах двох кілометрів, де річка Роська впадає в Рось. З півдня, сходу та півночі село оточене лісами, а на його південному заході протікає річка Роська.
Якщо глянути на географічну мапу, то можна з'ясувати, що село Скибинці розташоване в крайньому південному куточку Київської області і адміністративно належить до Тетіївського району. А від міста Тетієва до Києва — 150 км. З автостанції «Південна» щоденно відправляються за розкладом декілька автобусів, які прямують у м. Тетіїв повз Скибинці.
Історія
Біля села збереглися залишки поселення, кургани та знайдено скарб доби бронзи (ХІ cтоліття до н. е.), у Скибинцях — бронзовий енколпіон часів давньої Русі (ХІІ — ХІІІ ст.)".
За переказами, село Скибинці засновано в XIV ст. козацьким сотником Скибою, звідси і його назва.
Галерея
._%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%9F%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0.jpg.webp)
Вулиця Покровська._%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0.jpg.webp)
Сільська рада._%D0%A8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0.jpg.webp)
Школа._%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8.jpg.webp)
Будинок культури._%D0%9F%D0%BE%D1%88%D1%82%D0%B0.jpg.webp)
Пошта._%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA.jpg.webp)
Ставок на річці Роська.JPG.webp)
Покровська церква (1825 р.)
Пам'ятник воїнам-односельцям
Братська могила радянських воїнів
Відомі люди
Уродженцем села є один із засновників Української Центральної Ради Крижанівський Федір Іванович.
У Скибинцях у 1895 році народився Антон Дмитрович Лебединець — заслужений діяч мистецтв Української і Узбецької РСР, керівник групи композиторів, яка створювала музику Державного гімну Української РСР.
Упродовж віків і лихоліть
Тече Роська через поля й діброви, А наші Скибинці над річкою стоять, Немов те диво калинове.
Моє село! Ти — неба блакить, Золото хлібів і дівочі голоси, До тебе лину кожну мить, Ти — мелодія одвічної краси.
Ранкове сонце сходить над горою, Запалює церковного хреста, Святого світла промінь
Цілує хлібороба в уста.
Моє село! Ти — неба блакить, Золото хлібів і дівочі голоси, До тебе лину кожну мить, Ти — мелодія одвічної краси.
Як зійду на Лису гору, Оглянусь на всі боки, Все знайоме, аж до болю….
Де ж ви, дорогі мої батьки?
Моє село! Ти — неба блакить, Золото хлібів і дівочі голоси, До тебе лину кожну мить, Ти — мелодія одвічної краси.
м. Київ.
Пам'ятки
- Свято-Покровська церква і дзвіниця (1820—1825 рр., пам'ятка архітектури національного значення).
Примітки
Посилання
- Лебединець Антон Дмитрович // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 47.