Софія Слуцька

Софія Юріївна Слуцька-Радзивілл (1 травня 1585 — 9 березня 1612; біл. Соф'я Слуцкая, лит. Sofija Slucka iš Olelkaičių, пол. Zofia z Olelkowiczów Radziwiłłowa) — княгиня слуцька і копильська, дружина литовського підчашого князя Януша Радзивілла, остання представниця княжого роду Олельковичів-Слуцьких з династії Гедиміновичів.

Софія Юріївна Слуцька-Радзивіл
Софія Слуцька
Народилася 1 травня 1585(1585-05-01)
Слуцьк
Померла 9 березня 1612(1612-03-09) (26 років)
Червень
·післяпологові ускладненняd
Поховання Слуцький Троїцький монастир
Країна  Річ Посполита
Відома завдяки православна свята
Знання мов давньоруська
Титул княгиня
Конфесія православна
Рід Олельковичі і Радзивілли
Батько Юрій Слуцький
Мати Барбара Кішка
Родичі Олельковичі
У шлюбі з Януш Радзивілл
Діти Катерина (9.3.1612-9.3.1612)

Біографія

Остання представниця князів Олельковичів-Слуцьких. Дочка князя Юрія Олельковича (17.8.1559—6.5.1586[1]) і його дружини Варвари Кішки. Після смерті батька стала єдиною спадкоємцею його величезних володінь. Росла під опікою Юрія Ходкевича. У дитинстві познайомилась з Янушем Радзивіллом, за якого вона вийшла заміж 1 жовтня 1600 року в Брест-Литовську після гучної суперечки сімей Радзивіллів і Ходкевичів.

Більшу частину свого життя провела у родовому маєтку Олельковичів у Білорусі. Через постійні подорожі свого чоловіка і його відсутність присвятила себе релігійному життю і благодійності. Княгиня була противником церковної унії, та захисницею Православної Церкви, зберегла та заснувала багато церков. За її життя Слуцьк став важливим центром православного руху у Великому князівстві Литовському.

Софія Олелькович Радзивілл померла 19 (або 9[1]) березня 1612 року в селі Миленець під час перших пологів. Її єдина дитина народилася мертвою (за іншими даними, могла мати кілька дітей, які померли невдовзі після народження[2]). Все її майно з стало власністю Януша Радзивілла і в майбутньому стало основою для пізнішої влади Богуслава Радзивілла.

За даними Атанасія Кальнофойського: дочка Катерина померла через 16 годин після матері; в Києво-Печерській лаврі існував її надгробок, виготовлений на замовлення чоловіка[3].

Пам'ять

Є героїнею тритомної повісті Юзефа Ігнація Крашевського «Ostatnia z książąt słuckich».[1]

Канонізація

Офіційно Православною Церквою свята Софія княгиня Слуцька (пам'ять 19 березня (1) квітня) канонізована по Благословенню Патріарха Московського Пимена в Соборі Білоруських Святих 3 квітня 1984 р. Підставою для включення в Собор і подальшої канонізації послужив рапорт Митрополита Мінського і Слуцького Філарета. Ухвалою Архієрейського Собору РПЦ від 3 лютого 2016 року встановлено загальноцерковне шанування святої праведної княгині Софії Слуцької в числі широко шанованих місцевих святих[4].

Дні пам'яті: 4 (17) червня (Білорусь), 19 березня (1 квітня), 3-й тиждень після П'ятидесятниці (Собор білоруських Святих).

Див. також

Примітки
  1. Kowalska H., Wiśniewski J. Olelkowicz Jerzy (Jurij Jurjewicz) (ok. 1531—1578) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. ХХІІІ/4, zeszyt 99. — S. 745. (пол.)
  2. Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 207. (пол.)
  3. Калнофойскій Аθанасій. Эпитафіи фундаторам лавры // Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей / Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 30.
  4. Определение Освященного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви об общецерковном прославлении ряда местночтимых святых.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.