Список країн за показниками метрополітенів

Ця таблиця створена на основі відомостей зі статті про список метрополітенів світу. Країни можуть бути відсортовані за загальною протяжністю шляхів метрополітену, кількістю станцій і року відкриття першої станції.

Місце	Країна	Протяжність (км)	Кількість станцій	Рік відкриття першої станції
1	Китай	2255,0	1458	1969
2	США[1]	1232,4	973	1897[2]
3	Південна Корея	797,1	669	1974
4	Німеччина	772,8	654	1902
5	Японія	769,7	678	1927
6	Іспанія	632,7	693	1919
7	Росія	531,0	338	1935
8	Велика Британія	524,1	390	1863/1890[3]
9	Франція	353,6	487	1900[4]
10	Бразилія	307,2	222	1974
11	Мексика	281,2	256	1969
12	Індія	257,9	201	1984
13	Канада	207,7	184	1954
14	Сінгапур	203,7	147	1987
15	Італія	202,7	233	1955
16	Туреччина	167,4	142	1989
17	Тайвань	164,1	153	1996
18	Чилі	145,2	128	1975
19	Іран	217.7	141	1999
20	Україна	133,4	102	1960
21	Португалія	115,5	136	1959
22	Швеція	105,7	100	1950
23	Нідерланди	97,8	114	1968
24	Греція	81,3	65	1904
25	Норвегія	80,0	95	1966
26	Венесуела	75,3	64	1983
27	ОАЕ	74,6	43	2009
28	Австрія	74,2	101	1976
29	Єгипет	69,8	58	1987
30	Румунія	69,3	51	1979
31	Малайзія	64,6	60	1995
32	Чехія	59,3	54	1974
33	Таїланд	54,0	51	1999
34	Аргентина	51,5	83	1913
35	Бельгія	50,8	68	1976
36	Філіппіни	47,8	44	1984
37	Угорщина	38,7	52	1896
38	Узбекистан	36,2	29	1977
39	Білорусь	35,5	28	1984
40	Азербайджан	34,6	23	1967
41	Колумбія	32,0	27	1995
42	Болгарія	31,5	27	1998
43	Грузія	26,4	22	1966
44	Домініканська Республіка	24,8	30	2009
45	Польща	23,1	21	1995
46	Північна Корея	22,5	17	1973
47	Фінляндія	22,1	17	1982
48	Перу	21,5	16	2001
49	Данія	21,0	22	2002
50	Саудівська Аравія	18,1	15	2010
51	Швейцарія	13,7	29	1991
52	Вірменія	12,1	10	1981
53	Алжир	9,5	10	2011
54	Казахстан	7,6	7	2011

Примітки

з урахуванням Пуерто-Рико
APTA 2006 Factbook. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 28 серпня 2014.
Badsey-Ellis, Antony (2005). London's Lost Tube Schemes. Harrow: Capital Transport. с. 320. ISBN 185414 293 3.
Statistiques Syndicat des transports d'Île-de-France rapport 2005 Архівовано 17 червня 2012 у Wayback Machine. (фр.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] з урахуванням Пуерто-Рико

[2] APTA 2006 Factbook. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 28 серпня 2014.

[3] Badsey-Ellis, Antony (2005). London's Lost Tube Schemes. Harrow: Capital Transport. с. 320. ISBN 185414 293 3.

[stif-2005-4] Statistiques Syndicat des transports d'Île-de-France rapport 2005 Архівовано 17 червня 2012 у Wayback Machine. (фр.)