Станіславчик (Черкаський район)
Станісла́вчик — село в Україні, в Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Мошнівській сільській громаді. У селі мешкає 96 людей.
| село Станіславчик | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Черкаська область |
| Район/міськрада | Черкаський район |
| Громада | Мошнівська сільська громада |
| Рада | Мошнівська сільська рада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 17-18 ст. |
| Населення | 96 |
| Площа | 0 км² |
| Густота населення | 0 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 19610 |
| Телефонний код | +380 472 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°36′09″ пн. ш. 31°34′18″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
79 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Мошни |
| Карта | |
![]() Станіславчик | |
![]() Станіславчик | |
| Мапа | |
| |
Історична довідка
Село Станіславчик засноване в 17-18 століттях. Розташоване в лісі, оточене багатьма болотами. Влітку надзвичайно багать комарів, через що, мабуть, перша назва села — Комарівка. Поруч, за 1,5 км на захід, містилося село Стара Гута (нині — Гута Станіславчицька). Приблизно за такої ж відстані на схід було розташоване село Мащенки (Селище), яке було спалене у 18 ст. під час татарського нападу. Відродилося село Мащенки північніше на 2 км від свого первісного розташування, нинішня назва — Хрещатик. Вперше село Комарівка згадується у «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» Л.Похилєвича виданих у 1864 р. Можливо є згадки про село у польських літописах.
За спогадами старожилів цього села та довколишніх сіл, які передавалися з покоління в покоління, приховане розташування села серед лісу і боліт влаштовувало як населення так і польських, а потім російських поміщиків-землевласників, які не вносили село до реєстру і не сплачували податків. Землі вважалися вільними «слободними» тому село носило і другу назву Слобода, яка була досить популярною серед мешканців довколишніх сіл і у 20 ст. Лише на початку 19 ст., після Вітчизняної війни 1812 р., село було внесене до реєстру і мешканці відбували панщину в «економії» Енгельгарда, Балашової, на полях розташованих біля с. Кумейки.
Щодо виникнення нинішньої назви села існує декілька версій. За однією з них село назване на честь польського графа Станіслава Потоцького. За іншою — назва села походить від імені поляка Станіслава, який був власником склозаводу у с. Стара Гута. Саме село розширювалося і земля для обробітку збільшувалася за рахунок вирубування та розкорчовування лісу. Про це свідчать спогади старожилів та назви урочищ «Великий ліс», «Березина» тощо. Так у 20-30 роках минулого століття площа села збільшилася майже вдвічі саме за рахунок вирубування лісу.
Галерея
Пам'ятник жертвам нацизму[1]
Могила загиблих радянських воїнів під час Другої світової війни на околиці села[2]
Примітки
- Надпис на пам'ятнику: «В 1943 році німецькі фашистські окупанти спалили с. Станіславчик і розстріляли мирних жителів. 9.05.1975»
- Надпис на могилі: «Вічна слава героям, полеглим в боротьбі за свободу і незалежність нашої Батьківщини. Жуков Олександр. Гребінник Сергій. Климов Володимир»


