Стричава

Стри́чава — село в Україні, у Великоберезнянському районі Закарпатської області. Населення — 192 чол. Центр сільської ради.

село Стричава
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район/міськрада	Великоберезнянський район
Рада	Стричавська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA21100030080072298
Основні дані
Засноване	1602
Населення	192
Площа	5 км²
Густота населення	24,85 осіб/км²
Поштовий індекс	89020
Телефонний код	[phone]
Географічні дані
Географічні координати	48°57′43″ пн. ш. 22°29′29″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	378 м
Водойми	річка Стричавка
Відстань до обласного центру	50 км
Відстань до районного центру	8 км
Найближча залізнична станція	"Пороги"
Відстань до залізничної станції	3 км
Місцева влада
Адреса ради	89020, с.Стричава
Карта
Стричава
Стричава
Мапа

Сучасна церква св. Великомученика Дмитра споруджена у 1840 році . Поряд розташована дзвіниця. У селі 70 будинків із них 50 жилих 16 не жилих 2 магазини 2 будинки державної власності. Також у 2012 році тут побудував свою творчу майстерню майстер оригінального малярства та пейзажу, лауреат Шевченківської премії — Анатолій Дмитрович Криволап. Також в селі є Школа І-ІІ ступеня. Село знаходитьса на кордоні з Словаччиною. Ще тут є літній відпочинок з Озером.

Географія

Селом протікає річка Стричавка, права притока Ужа.

Історія

Хата початку 20 століття з села Стричава у музеї Пирогів

Село було засноване у 1602-році як Szticsava. Інші згадки: 1746- Sztrusava, 1773-Szticsava', 1913- Eszterág

У 1631 тут нараховувалися 18 родин, а за 60 років вже лише 16. Значно зменшилася кількість населення у 1715 . Тоді тут мешкали лише 6 родин. У ті часи на потічку працював водяний млин.

Церква св. великомученика Дмитра. 1840.

Назва села походить від слова «стригти» (овець). За легендою, село було в іншому місці, але там сталося лихо: невелика церква, що стояла в центрі села, провалилася під землю. Врятували лише один з трьох дзвонів, що донині висить у дзвіниці. Перелякані селяни переселилися на теперішнє місце. В 1751 р. згадують дерев'яну церкву св. Дмитра з двома дзвонами, забезпечену всіма образами.

Теперішня церква — невелика мурована споруда, досить цікава своїми наївними формами. З 1948 р. по 1950 р. церква була колгоспним складом, що завдало їй шкоди. Тоді ж зникло кілька давніх церковних книг. Поряд стоїть каркасна одноярусна дзвіниця з дерева, вкрита чотирисхилим дахом, та мурований хрест з 1920 p., який поставив Митер Пітковайз.

Село знаходитьса на кордоні з Словаччиною. Ще тут є літня відпочинкова зона з озером.

у 2012 році тут побудував свою творчу майстерню майстер оригінального малярства та пейзажу, лауреат Шевченківської премії — Анатолій Дмитрович Криволап.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 257 осіб, з яких 106 чоловіків та 151 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 244 особи.[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова	Відсоток
українська	98,78 %
російська	0,81 %
білоруська	0,41 %

Примітки

1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.