Суджа
Суджа — місто на півдні Курщини над річкою Суджею, адміністративний центр Суджанського району Курської області, Росія. Історично відноситься до Східної Слобожанщини. Населення — 6,8 тис. (2005).
| місто Суджа | |||
|---|---|---|---|
![]() | |||
| |||
![]() | |||
![]() | |||
| Розташування міста Суджа | |||
| Країна | |||
| Суб'єкт Російської Федерації | Курська область | ||
| Код ЗКАТУ: | 38240501000 | ||
| Код ЗКТМО: | 38640101001 | ||
| Основні дані | |||
| Час заснування | 1664 | ||
| Населення | 5 762 мешканців (2010) | ||
| Площа | 4,24 км² | ||
| Поштові індекси | 307800 | ||
| Телефонний код | +7 47143 | ||
| Географічні координати: | 51°11′26″ пн. ш. 35°16′15″ сх. д. | ||
| Часовий пояс | UTC+3, влітку UTC+4 | ||
| Найближча залізнична станція | Суджа | ||
|
| |||
|
| |||
Історія

Суджа заснована у ХVІІ столітті як сотенне місто Сумського полку, з 1779 повітове місто Курського намісництва, пізніше губернії.
Про походження назви Суджа висловлювалися різні думки, але надійної етимології не існує. Найбільш ймовірна гіпотеза: Слово «Су» — по-татарськи означає «вода»; «джа» — місце, тобто — «водяне місце». Хоча в першій половині ХХ століття А. І. Дмитрюков (Суджанський історик і краєзнавець) вказував, що слово «Суджа» частіше згадується в іншій формі — «Суржа»; останнє у російській мові позначає хлібну суміш (житнього і пшеничного помолу). Звідси можна припустити, що «Суджа» означає «суміш людей, що прийшли з різних місць».
З аналізу протоколів Тимчасового робітничо-селянського уряду України випливає, що Суджа майже місяць була столицею Радянської України (з 29 листопада до 27 грудня 1918 р.)[1].
Населення
Суджа належить до української етнічної території.
За переписом 1897 року у місті проживало 7 433 осіб (3716 чоловіків та 3717 жінок)[2]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[2]:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 4 546 | 61,16 % |
| російська | 2 765 | 37,20 % |
| єврейська | 87 | 1,17 % |
| польська | 22 | 0,30 % |
| інші | 13 | 0,18 % |
| Разом | 7 433 | 100 % |
У 1926 українці становили в Суджанській волості 61,2 %всього населення, у Суджі — 30,8 %.
Особистості
- Лиходько Іван Олександрович — підполковник Армії УНР.[3]
Примітки
- [ http://historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1101-hennadii-yefimenko-mify-ta-fakty-pro-pershu-stolytsiu-ukrainy Єфіменко Г. Міфи та факти про «першу столицю України»]
- Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 9 жовтня 2020. (рос.)
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 248 с. ISBN 966-8201-26-4
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Ігор Роздобудько. Нащадки слобідських козаків у сучасній Росії. // Східна Слобожанщина. Українці навколо України.

_(1780).png.webp)

.svg.png.webp)
