Суджа

Суджа — місто на півдні Курщини над річкою Суджею, адміністративний центр Суджанського району Курської області, Росія. Історично відноситься до Східної Слобожанщини. Населення — 6,8 тис. (2005).

місто Суджа
Герб міста
Розташування міста Суджа
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Курська область
Код ЗКАТУ: 38240501000
Код ЗКТМО: 38640101001
Основні дані
Час заснування 1664
Населення 5 762 мешканців (2010)
Площа 4,24 км²
Поштові індекси 307800
Телефонний код +7 47143
Географічні координати: 51°11′26″ пн. ш. 35°16′15″ сх. д.
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Найближча залізнична станція Суджа

 Суджа у Вікісховищі

Історія
Суджа у складі Сумського полку.

Суджа заснована у ХVІІ столітті як сотенне місто Сумського полку, з 1779 повітове місто Курського намісництва, пізніше губернії.

Про походження назви Суджа висловлювалися різні думки, але надійної етимології не існує. Найбільш ймовірна гіпотеза: Слово «Су» — по-татарськи означає «вода»; «джа» — місце, тобто — «водяне місце». Хоча в першій половині ХХ століття А. І. Дмитрюков (Суджанський історик і краєзнавець) вказував, що слово «Суджа» частіше згадується в іншій формі — «Суржа»; останнє у російській мові позначає хлібну суміш (житнього і пшеничного помолу). Звідси можна припустити, що «Суджа» означає «суміш людей, що прийшли з різних місць».

З аналізу протоколів Тимчасового робітничо-селянського уряду України випливає, що Суджа майже місяць була столицею Радянської України (з 29 листопада до 27 грудня 1918 р.)[1].

Населення

Суджа належить до української етнічної території.

За переписом 1897 року у місті проживало 7 433 осіб (3716 чоловіків та 3717 жінок)[2]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[2]:

МоваОсібВідсоток
українська4 54661,16 %
російська2 76537,20 %
єврейська871,17 %
польська220,30 %
інші130,18 %
Разом7 433100 %

У 1926 українці становили в Суджанській волості 61,2 %всього населення, у Суджі — 30,8 %.

Особистості

Див. також

Примітки
  1. [ http://historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1101-hennadii-yefimenko-mify-ta-fakty-pro-pershu-stolytsiu-ukrainy Єфіменко Г. Міфи та факти про «першу столицю України»]
  2. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 9 жовтня 2020. (рос.)
  3. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 248 с. ISBN 966-8201-26-4

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.