Сухиничі-Вузлові

Сухиничі-Вузлові — вузлова залізнична станція Брянського регіону Московської залізниці на перетині двох ліній: двоколійної електрифікованої магістралі Москва — Київ і одноколійної неелектрифікованої лінії Смоленськ — Тупик (станція в місті Козельськ), яка далі розгалужується на дві: одна прямує на Тулу, а інша — на Бельов і Горбачово. Остання разом з лінією Смоленськ — Тупик є частиною історичної лінії Смоленськ — Раненбург Рязано-Уральської залізниці. На теперішній час одна з ділянок цієї лінії (Тепле — Куликове Поле) повністю розібрана, тож від Смоленська до Раненбургу безпосередньо доїхати неможливо. Пасажирські потяги, що проходять лінією, після станції Тупик прямують на Тулу. Станція розташована в однойменному місті Калузької області.

Сухиничі-Вузлові
Тихонова Пустинь — Сухиничі
Сухиничі — Занозна
Сухиничі — Брянськ
Тупик — Сухиничі
Московська залізниця
станція
Розташування
Розташування  Росія
Адреса Сухиничі, Калузька область
Координати 54°06′58″ пн. ш. 35°20′56″ сх. д.
Структура
Лінія(ї) Тихонова Пустинь — Сухиничі,
Сухиничі — Занозна,
Сухиничі — Брянськ,
Тупик — Сухиничі
Структура Московська залізниця
Платформ 2
Тип платформ острівні
Колій 14
Послуги
Транспортні   
Супутні
Історія
Відкрито 1899 (123 роки)
Інша інформація
Власник Московська залізниця
Оператор Російські залізниці
Код ЄМР (АСУЗТ) 185005
Код Експрес-3 2000360
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Москва-Пасажирська-Київська 257 км
Брянськ-Орловський 130 км
Смоленськ-Центральний 240 км
Калуга II 100 км
Тула I-Курська 181 км
Мапа
Сухиничі-Вузлові на Вікісховищі

Історія

Відкрита 1899 року в ході будівництва Московсько-Києво-Воронезької залізниці та лінії Данков — Смоленськ Рязано-Уральської залізниці[1].

Пасажирське сполучення

Потяги далекого сполучення, що прямують головним ходом Москва — Брянськ — Київ, здійснюють зупинки на станції Сухиничі-Головні. Через станцію Сухиничі-Вузлові прямують тільки потяги у напрямку Тули та Смоленська[2].

Потяги приміського сполучення зі станції Сухиничі-Вузлові прямують до Калуги, Козельська, Спас-Деменська, станції Сухиничі-Головні і у зворотному напрямку. Для деяких потягів станція Сухиничі-Вузлові є кінцевою.

Джерела

Примітки
  1. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  2. Розклад руху потягів по станції Сухиничі-Вузлові на сайті poezdato.net (рос.)

Посилання

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.