Сєверний (смт)
Сє́верний — селище міського типу в Сорокинській громаді Довжанського району Луганської області України. З 2014 року є окупованим.
| смт Сєверний | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район/міськрада | Довжанський район |
| Громада | Сорокинська громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засноване | 1949 |
| Площа | км² |
| Населення | ▼1954 (01.01.2011)[1] |
| Поштовий індекс | 94426 |
| Телефонний код | +380 6435 |
| Географічні координати | 48°21′24″ пн. ш. 39°55′21″ сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 121 м |
| Водойма | р. Сіверський Донець |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 22,5 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 62,6 км |
| Селищна влада | |
| Карта | |
  Сєверний | |
 Сєверний | |
 | |
Географічне розташування
Селище міського типу Сєверний знаходиться за 25 кілометрів від міста Сорокине, за 75 км від обласного центру — міста Луганськ та за 9 км від залізничної станції Ізварине, на кордоні з містом Донецьк Ростовської області Росія[2].
У селищі розташований пункт пропуску на кордоні з Росією Сєвєрний—Донецьк.
Історія
Селище Сєверний виникло в 1949 році разом із спорудженням шахти № 2 «Північна», середньодобовий видобуток вугілля якої становив 1200 тонн[2].
Населення
За даними перепису 2001 року населення смт становило 2298 осіб, з них 8,14% зазначили рідною мову українську, 90,77% — російську, а 1,09% — іншу[3].
Соціальна сфера
На території селища розташовані дві школи, дві амбулаторії, будинок культури, розміщений прикордонний загін «Сєверо — Гундоровський».[джерело?]
Примітки
- Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.
- Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 385.
- Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
Джерела
- В. Г. Ткаченко та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Харків : Харківська книжкова фабрика ім. М. В. Фрунзе, 1968. — Т. 13. — 940 с. — 15 000 прим.