Сємейкін Борис Євгенович
Борис Євгенович Сємейкін (1900, Харків — 1938) — український радянський астроном з Харківської астрономічної обсерваторії, планетолог. Страчений НКВС за політичним звинуваченням під час Великого терору.
| Сємейкін Борис Євгенович | |
|---|---|
![]() | |
| Народився |
1900
Харків |
| Помер | 1938 |
| Громадянство |
|
| Галузь | астрономія |
| Alma mater | Харківський інститут народної освіти |
| Науковий керівник | Барабашов Микола Павлович |
| Заклад | Харківська астрономічна обсерваторія |
Життєпис
Народився 1900 року в Харкові, в родині викладача математики Євгена Івановича Сємейкіна. За кілька років родина переїздить у Суми. Борис навчається в Приватній чоловічій гімназії М. І. Ізмайлова, цікавиться астрономією, листується з революціонером-народником академіком Миколою Морозовим.
1919 вступив до лав Добровольчої армії, за рік опинився в Червоній армії.
Після демобілізації поступив на фізико-математичне відділення Харківського інституту народної освіти (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). Вільний час проводить в Харківській астрономічній обсерваторії, де бере участь в астрономічних спостереженнях. 1921 стає дійсним членом відділеня метеорів і атмосферних режимів Російського товариства любителів світознавства. В 1923 проводив спостереження змінних зір. В 1924 директор Харківської астрономічної обсерваторії Микола Євдокимов використав дані спостережень Сємейкіна в своїй статті про Проходження Меркурія по диску Сонця і в доповіді про повне місячне затемнення. В цей час Сємейкін знайомиться з Миколою Барабашовим і стає його першим учнем. У співавторстві вони надрукували понад 20 статей, переважно в німецьких журналах. В 1926 стає членом Французького астрономічного товариства, а також друкує у французькому журналі «L'Astronomie» своє перше наукове повідомлення, присвячене сонячним спалахам, які він спостерігав біля Ялти.
Після закінчення Харківського інституту народної освіти, у грудні 1928 Сємейкін поступає в аспірантуру. Займається фотометрією, робить фотографічні дослідження Сонця, планет, комет, сонячних і місячних затемнень, змінних зір. В 1932 стає науковим співробітником обсерваторії. В 1931—1934 Сємейкін і Барабашов публікують серію з 10 статей в німецькому журналі «Zeitschrift für wissenschaftliche Photographie, Photophysik und Photochemie» за результатами вимірювань сонячних плям. В 1933 Сємейкін стає завідувачем фотометричного відділу Палати мір і ваг. В 1933 Барабашов і Сємейкін починають роботу над спільною монографією під робочою назвою «Фотографічні методи дослідження планет». В «Астрономічному журналі» вийшла серія статей за тематикою монографії, але сама монографія так і не була видана. Сємейкін брав участь в створенні першого в Радянському Союзі спектрогеліографа, який був завершений в 1935, і Сємейкін одразу почав спостереження на ньому. Брав участь в експедиції Харківської обсерваторії в станицю Бєлорєченську на Кавказ для спостереження сонячного затемнення 19 червня 1936 року. В 1937—1938 працював переважно за трьома науковими темами: «Сатурн», «Спостереження флокул» і «Визначення коефіцієнта поглинання в інфрачервоних променях».
У квітні 1938 Сємейкіна заарештовано НКВС за звинуваченням в участі в українській націоналістичній організації, невдовзі засуджено до розстрілу, а 1 червня страчено[1]. Мати Сємейкіна, Віра Олексіївна Крамаренко, в наступні роки намагалась дізнатись про долю сина, навіть відправила лист особисто Сталіну, але безрезультатно. В 1958 діло було переглянуто, і Сємейкіна реабілітовано[2].
Література
- Балишев М. А. Історико-біографічне дослідження життя та творчості Бориса Євгеновича Сємейкіна (1900-1938) // Кинематика и физика небесных тел. — 2018. — Т. 34, № 2. — С. 71-75.
- Балышев М. А. Sic Itur Ad Astra: Научная биография и трагическая судьба астронома Бориса Евгеньевича Семейкина (1900-1938) // Историко-астрономические исследования. — 2018. — Т. 40. — С. 127-169.
Примітки
- Балишев М. А. Історико-біографічне дослідження життя та творчості Бориса Євгеновича Сємейкіна (1900-1938) // Кинематика и физика небесных тел. — 2018. — Т. 34, № 2. — С. 71-75.
- Балышев М. А. Sic Itur Ad Astra: Научная биография и трагическая судьба астронома Бориса Евгеньевича Семейкина (1900-1938) // Историко-астрономические исследования. — 2018. — Т. 40. — С. 127-169.
- Gazetteer of Planetary Nomenclature | Semeykin. usgs.gov. International Astronomical Union. Процитовано 4 березня 2015.
