ТЕС Зувайтіна
ТЕС Зувайтіна — теплова електростанція в Лівії, розташована на узбережжі Середземного моря за кілька кілометрів на північ від міста Ез-Зувайтіна.
| 30°57′15″ пн. ш. 20°06′58″ сх. д. | ||||
| Країна |
| |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
| |||
| Введення в експлуатацію | 1994 (перша черга), 2010 (друга черга, газотурбінна) | |||
| Модернізація | йде модернізація другої черги у парогазову | |||
| Вид палива | нафтопродукти -> природний газ | |||
| Енергоблоки | 4х50 (перша черга), 2х285 (друга черга, газотурбінна) | |||
| Турбіни | 4 газові ABB Asea Brown Boveri GT8BC (перша черга), 2 газові Siemens SGT5-PAC-4000F (друга черга, газотурбінна) | |||
| Електрогенератори | ABB Asea Brown Boveri WY16L068LL (перша черга) | |||
| Встановлена електрична потужність |
200 (перша черга), 570 (друга черга, газотурбінна) | |||
| Материнська компанія | General Electricity Company of Libya (GECOL) | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
![]() ТЕС Зувайтіна | ||||
| ||||
Станцію ввели в експлуатацію у 1994 році з чотирма встановленими на роботу у відкритому циклі газовими турбінами виробництва ABB Asea Brown Boveri типу GT8BC потужністю по 50 МВт.[1] Первісно вони використовували нафтопродукти, проте через кілька років сюди провели газопровід з Марса-Бреги, що дозволило перейти на блакитне паливо.
У 2010 році станцію підсилили двома турбінами компанії Siemens типу SGT5-PAC-4000F потужністю по 285 МВт.[2] Їх встановили на роботу у відкритому циклі, проте невдовзі законтрактували перетворення другої черги на парогазовий блок комбінованого циклу, для чого змонтують парову турбіну потужністю 250 МВт. Останній проект на тлі проблем з безпековою ситуацією в країні посувався з затримками, так що станом на 2017 рік було виконано близько 70 % робіт.[3]
Примітки
- Zwitina (Zuwaytinah) OCGT Power Plant Libya - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Процитовано 17 січня 2018.
- ENKA IN LIBYA 2017. Архів оригіналу за 18 січня 2018.
- Current Status and Future Plans of Libya’s Power System Eng. Ali M Sasi CEO 29th August 2017. Архів оригіналу за 14 січня 2018.

