Титан-3E
«Titan-IIIE» (укр. Титан-3І) — американська ракета-носій сімейства «Титан», за допомогою якої з 1974 по 1977 рік запускали американські міжпланетні космічні зонди.
 | ||||||
| Призначення | запуск КА на геліоцентричну орбіту | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Виробник | Martin Marietta | |||||
| Країна | США | |||||
| Розміри | ||||||
| Висота | 48,8 м | |||||
| Діаметр | 3,05 м | |||||
| Маса | 632970 кг | |||||
| Ступенів | 3—4 | |||||
| Споріднені ракети | ||||||
| Родина | Титан | |||||
| Аналоги | Titan IIID | |||||
| Історія запусків | ||||||
| Статус | виведено з експлуатації | |||||
| Космодроми | LC-41 , Космічний центр Кеннеді | |||||
| Всього запусків | 7 | |||||
| Успішних | 6 | |||||
| Невдалих | 1 | |||||
| Перший запуск | 11 лютого 1974 | |||||
| Останній запуск | 5 вересня 1977 | |||||
| Прискорювач (Ступінь 0) | ||||||
| No прискорювача | 0 | |||||
| Двигуни | 1 × UA1205 | |||||
| Тяга | 5849 кН | |||||
| Тривалість горіння | 115 с | |||||
| Паливо | тверде | |||||
| 1 ступінь | ||||||
| Двигуни | 2 × LR87-11 | |||||
| Тяга | 2340 кН | |||||
| Тривалість горіння | 147 с | |||||
| Паливо | аерозин / тетраоксид азоту | |||||
| 2 ступінь | ||||||
| Двигуни | 1 × LR91-11 | |||||
| Тяга | 454 кН | |||||
| Тривалість горіння | 205 с | |||||
| Паливо | аерозин / тетраоксид азоту | |||||
| 3 ступінь - Розгінний блок Центавр | ||||||
| Двигуни | 2 × RL-10 | |||||
| Тяга | 66,7 кН | |||||
| Тривалість горіння | 470 с | |||||
| Паливо | зріджений водень / зріджений кисень | |||||
| 4 ступінь - Star 37 | ||||||
| Двигуни | Star-37E (TE-M-364-4) | |||||
| Тяга | 68 кН | |||||
| Тривалість горіння | 470 с | |||||
| Паливо | тверде | |||||
Модифікація ракети Titan IIID зі встановленим розгінним блоком Центавр. Перша ракета, на який використовувався Центавр.
У 1974—1975 з мису Канаверал здійснено 3 запуски ракети «Титан-3Е»: один невдалий випробувальний і два успішні з марсіанськими космічними апаратами Вікінг). Також було здійснено чотири успішні запуски ракети-носія «Титан-3Е» з додатковим четвертим ступенем, оснащеним твердопаливним двигуном «Стар-37». На геліоцентричну орбіту виведено космічні апарати Геліос-1 (1974), Геліос-2 (1976), Вояджер-1 (1977) і Вояджер-2 (1977).
Усі сім запусків виконувалися з майданчика LC-41 космодрому на мисі Канаверал.
Список запусків
| Дата / час (GMT) | Серійний номер | Корисне навантаження | результат | Примітки | |
|---|---|---|---|---|---|
| Титан | Центавр | ||||
| 11 лютого 1974
13:48:02 |
23E-1 | TC-1 | SPHINX (Space Plasma High Voltage Interaction Experiment) | невдача | Збій в роботі паливного насоса блоку «Центавр». |
| 10 грудня 1974
7:11:02 |
23E-2 | TC-2 | Геліос-1 | успіх | |
| 20 серпня 1975
21:22:00 |
23E-4 | TC-4 | Вікінг-1 | успіх | |
| 9 вересня 1975
18:39:00 |
23E-3 | TC-3 | Вікінг-2 | успіх | |
| 15 січня 1976
5:34:00 |
23E-5 | TC-5 | Геліос-2 | успіх | |
| 20 серпня 1977
14:30:30 |
23E-7 | TC-7 | Вояджер-2 | успіх | |
| 5 вересня 1977
14:30:30 |
23E-6 | TC-6 | Вояджер-1 | успіх | |
Джерела
- Титан-3І Енциклопедія астронавтики(англ.)
- Перелік запусків триступеневого варіанту Космічні сторінки Гюнтера(англ.)
- Перелік запусків чотириступеневого варіанту Космічні сторінки Гюнтера(англ.)