Торок

• То́рок — слово, що означає «крайка»[1].
• Торок — шматок полотна з бахромою, який кріпився до навою ткацького верстата й служив для кріплення ниток основи[1].
• Торок (торочки) — облямівка[2].
• Торок (торочка, торочки) — бахрома[2].
• Торок — невеликий пліт з 3-4 колод, на торки розбиралися великі плоти при підгоні до берега[3].

Тороки

• Тороки́ — бахрома[1].
• Тороки́ — ремені ззаду сідла для прив'язування речей або прив'язаний до сідла дорожній мішок[4].

Див. також

• Торки (значення)

Примітки

1. Торок I // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
2. Торок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
3. Торок II // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
4. Тороки // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.