Труш Іван Іванович

Іва́н Іва́нович Труш (18 січня 1869[4], Висоцько — 22 березня 1941, Львів) — український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу та портретист, мистецький критик та організатор мистецького життя в Галичині. Його називали поетом кольору та Сонця.

Іван Труш
Іван Труш у роки навчання в Краківській академії мистецтв
Народження 18 січня 1869(1869-01-18)[1]
Броди, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Смерть 22 березня 1941(1941-03-22)[2][3] (72 роки)
  Львів, Українська РСР, СРСР[2]
Поховання
Личаківський цвинтар : 
Національність українець
Країна  Австро-Угорщина →  ЗУНР →  СРСР
Жанр український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині
Навчання Краківська школа мистецтв (пол. Szkoła Sztuk Pięknych) (1891 — 1897, у класі Леона Вичулковського і Я. Станіславського), у Відні (1894) і Мюнхені (1897, у А. Ажбе)
Діяльність антрополог, художник
Напрямок український митець-імпресіоніст
У шлюбі з Труш Аріадна Михайлівна
Діти Оксана Іванівна, Слоневська Аріадна Іванівна, Труш Мирон Іванович, Труш Роман Іванович
 Труш Іван Іванович у Вікісховищі

Життєпис

Народився у селі Висоцько Бродівського повіту (тепер — Львівська область). Навчався в Бродівській гімназії, Краківській Школі образотворчих мистецтв (1891 — 1897, у класі Леона Вичулковського та Яна Станіславського), у Відні (1894) та Мюнхені (1897, в Антона Ажбе); під час студій у Кракові приятелював із Василем Стефаником.

З 1898 року у Львові, де включився в українське мистецьке та громадське життя, зблизився з Іваном Франком і зв'язався з Науковим Товариством ім. Шевченка (НТШ), для якого виконував різні мистецькі роботи (зокрема портрети).

Нам треба стояти… ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а руками обхоплювати якнайширше справи української нації

1900 р. Олена Пчілка запросила Івана Труша на Полтавщину. Тут у родинному маєтку Драгоманових у Гадячі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Аріадною Драгомановою, дочкою Михайла Драгоманова. 21 січня 1904 р. Іван та Аріадна обвінчалися у Києві.

З ініціативи НТШ виїжджав на Наддніпрянщину, де встановив контакт з митцями та діячами культури. Труш відбув мистецькі подорожі до Криму (1901 — 1904), Королівства Італія (1902, 1908), Єгипетського хедивату і Османської Палестини (1912). Ініціював і організував перші мистецькі професійні товариства в Галичині: Товариство для розвою руської штуки (1898) та його три виставки, Товариство прихильників української науки, літератури і штуки (1905) і його першу «Виставку українських артистів», в якій взяли участь також київські митці: Михайло Жук, Микола Бурачек, Фотій Красицький. 1905 видавав (з С. Людкевичем) перший український мистецький журнал «Артистичний вісник». Виголошував прилюдні лекції з мистецтва і літератури, виступав як критик і публіцист на сторінках «Будучности», «Літературно-наукового вісника», «Молодої України», «Артистичного вісника», «Діла», «Ukrainische Rundschau» (його статті зібрані в книзі «Труш про мистецтво і літературу». — К., 1958).

Родина Івана й Аріадни Труш мала 4 дітей: Оксану, Аріадну (21 січня 1906, в одруженні Слоневська), Мирона (1908) та Романа (23 серпня 1914).

Помер 22 березня 1941 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 1[5].

Творчість
Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський, Кость Паньківський (старший). Стоять у другому ряду: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. Стоять у третьому ряду: Іван Петрушевич, Філарет Колесса, Йосип Кишакевич, Іван Труш, Денис Лукіянович, Микола Івасюк.
Львів. Меморіальний музей Івана Труша.

Іван Труш — один з найвизначніших українських митців-імпресіоністів, вельми своєрідний колорист. Своєю творчістю він розпочав відродження галицького малярства. Труш насамперед інтимний маляр-лірик. В численній мистецькій спадщині Труша (понад 6 000) до пейзажних шедеврів належать: «Захід сонця в лісі» (1904), «Самітна сосна», «Полукіпки під лісом» (1919), «В обіймах снігу» (1925), «Копиці сіна», «Місячна ніч над морем» (1925), цикли «Життя пнів» (1929), «Луки і поля», «Квіти», «Сосни», «Хмари», «Дніпро під Києвом» (1910); краєвиди Криму, Венеції, Єгипту, Палестини. Труш малював також пейзажі з архітектурними мотивами («Михайлівський собор», «Андріївська церква» в Києві, «Могила Т. Шевченка», «Єгипетський храм» тощо). Мазок картин Труша соковитий, колорит спершу живий, у пізніших картинах стонований. Труш дав також чимало жанрових картин («Гагілки», «Гуцулка з дитиною», «Трембітарі», «Прачки», «Гуцулки біля церкви», «Араби в дорозі», «Арабські жінки»), які відзначаються лаконізмом мистецької мови і простотою композиції.

Багато подорожував, відвідав Крим, Єгипет, Святу Землю, країни Європи. Звичайно, це не могло не відбитися на його картинах. У Єгипті біля сфінкса була зроблена фотографія, за якою пізніше виготовили пам'ятник І. Трушеві у Львові.

Крізь усю творчість митця пройшов мотив самотньої сосни посеред степу (створив декілька цих однойменних пейзажів), широкої, розлогої, обшарпаної вітрами, паленої сонцем, проте усе ж таки вільної і прекрасної… Цей образ вважають символом самого автора.

Труш створив галерею психологічних, академічних за типом, портретів (Аріадни з Драгоманових, дружини митця, кардинала Сильвестра Сембратовича, Івана Франка, Василя Стефаника, Лесі Українки, П. Житецького, М. Драгоманова, Миколи Лисенка, автопортрет та ін.).

Портрет Лесі Українки, створений 1900 року, виконаний в стриманій кольоровій гамі. Молода і досить просто вдягнена жінка з простими рисами обличчя, швидше приємними ніж красивими. Глядач одразу помічає проникливий погляд великих, переповнених мудрістю і стражданням очей. Це очі Лесі, пристрасної, войовничої, непереможної, як сама правда і беззахисно-втомленої. Цей портрет показав усю силу таланту І. Труша.

Особливістю творів Труша на побутові теми є те, що він не розповідає про побут, не розписує деталі, а зводить сюжетну основу картини до мінімуму. Вражають монументальність постатей гуцулів у картині «Трембітарі», органічно злитих з гірським краєвидом, декоративність вирішення полотна «Гуцулка з дитиною» (1912), у якій персонажі подані на тлі соковитої зелені та синяви пригасаючого дня. Художник не лише передає красу людей і гуцульських костюмів, а й будує свої твори у злагоді з декоративними прийомами народних майстрів.

Перша виставка Труша відбулася у Львові 1899 р. Відтоді часто виступав з індивідуальними виставками та брав участь в збірних виставках українських і польських митців у Львові, Києві, Полтаві, Кракові, Познані, Варшаві, а також Лондоні, Відні, Софії. Велика ретроспективна виставка його творів відбулася посмертно у Львові 1941 року. Найбільші колекції творів Труша зберігаються у Львівському музеї українського мистецтва та його дочки Ади Труш у будинку, де жив мистець.

Наприкінці 1930-х рр. картину Івана Труша «Пейзаж із околиць Неаполя» було подаровано Національному музею у Кракові. Під час Другої світової війни з музею безслідно зникло понад 120 картин, у тому числі й цей твір І. Труша. Ці полотна були включені до бази даних військових втрат Міністерства культури та національної спадщини Польщі. У березні 2018 р. цю картину та ще дві роботи польських майстрів з'явилися у переліку лотів одного з варшавських аукціонів[6]. Ця знахідка свідчить про те, що викрадені німцями картини імовірно ніколи не вивозилися за межі країни, а стали об'єктами мародерства та крадіжок у повоєнній Польщі[7].

Цикли картин
  • Квіти
  • Луги і поля
  • Жидівські цвинтарі
  • В обіймах снігу
  • Про самоту
  • З життя пнів
  • Італійський пейзаж
  • Ставок
  • Промені сонця
  • Вечірнє сонце
  • Кола на воді
  • Сосни на скелі
  • Венеція
  • Копиці
  • Літо
  • Пейзаж
  • Тремібітарі
  • Гуцул
  • Гуцулки
  • Гуцулки біля церкви
  • Гагіллки (1905)
  • Гагіллки (1921)
  • Пейзаж із околиць Неаполя
  • Катерина Грушевська
  • Портрет Лесі Українки
  • Маркіян Шашкевич
  • Іван Франко

Родина

Дружина — Аріадна (Рада) Драгоманова, донька Михайла Драгоманова, кузина Лесі Українки.[8] Діти:

  • Мирон — спортсмен: стрільба з лука, чемпіон світу в складі збірної Польщі; хокей; репресований совітами (10 років), виїхав до Польщі, де помер 1978 року.
  • Роман — спортсмен, тренер (стрільба з лука).[9]
  • Аріадна — мистецтвознавиця.

Вшанування
Ювілейна монета НБУ присвячена Івану Трушу
  • Пам'ятник видатним учням і викладачам Бродівської гімназії
  • Меморіальна таблиця І. Трушу на фасаді Бродівської гімназії
  • Пам'ятник у селі Висоцько

Примітки
  1. https://www.umoloda.kiev.ua/number/3425/164/130658/
  2. Труш Иван Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Ivan Ivanovich Trush
  4. Царство штуки: до 150-річчя від дня народження знакового художника Івана Труша - Україна Молода
  5. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 101, 115, 116. — ISBN 966-8955-00-5..
  6. Поліція Варшави знайшла картини Івана Труша і ще двох художників, викрадені під час окупації
  7. У Польщі поліція знайшла картину українського художника Івана Труша, яку вважали зниклою під час Другої світової
  8. Дві долі: Іван Труш і Леся Українка
  9. Михалюньо Б. Родина Трушів: від мольберта до тятиви // Спортивка. — Львів, 2014. — № 155 (1261) (27 грудня). — С. 17.
  10. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 674. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  11. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 31. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  12. Меморіальні таблиці Бродів

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.