Усмішки літньої ночі
«Усмішки літньої ночі» (швед. Sommarnattens leende) — шведська комедійна мелодрама 1955 року, поставлена режисером Інгмаром Бергманом. Фільм брав участь у головній конкурсній програмі 10-го Каннського міжнародного кінофестивалю та отримав приз за найкращий поетичний гумор[1]
. У 2005 році часопис «Тайм» включив фільм до списку 100 найвидатніших фільмів з 1923 року.[2]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сюжет
Початок XX століття. Адвокат Фредрик Егерман, чоловік в літах, вже два роки одружений вдруге на 19-річній Анні. Його дружина досі зберігає цноту. Егерман не бажає її змушувати й чекає, коли вона прийде до нього сама. Він зустрічається зі своєю колишньою коханкою Дезіре, театральною акторкою, яка вже півроку крутить роман з ревнивим та впертим воякою, графом Малькольмом. Егерман бачить у будинку Дезыре маленького хлопчика; Дезіре відмовляється підтвердити, що це його син, хоча хлопчик носить його ім'я. Заставши Егермана у Дезіре, Малькольм свариться з нею: відбувається розрив. У Дезіре тепер тільки одна думка: повернути Егермана, якого вона кохає як і раніше. Вона запрошує всіх друзів у особняк матері. Там літньої ночі їй усміхається удача. Генрік, син Егермана від першого шлюбу, який вивчає теологію і вже пізнав перше любовне потрясіння з Петрою, служницею матері, освідчується Анні у кохання; Анна теж давно його кохає. Вони втікають разом. Дезіре бачить, як Егерман заходить у павільйон з дружиною Малькольма Шарлоттою. Вона говорить про це Малькольму, і той примушує Егермана зіграти з ним у російську рулетку. Егерман прикладає дуло до скроні та спускає курок; лунає постріл. Егерман трохи не помирає від страху, але патрон виявляється холостим. Дезіре залишається лише втішити та заспокоїти Егермана. Тим часом Шарлотта відводить чоловіка додому, а Петра віддається кучерові й вириває в нього обіцянку одружитися.
У ролях
| Актор | Роль |
|---|---|
| Улла Якобссон | Анна |
| Гуннар Бйорнстранд | Фредрик Єгерман |
| Єва Дальбек | Дезіре Армфельдт |
| Бйорн Б'єльфвенстам | Генрік Егерман |
| Маргіт Карлквіст | графиня Шарлотта Малькольм |
| Ярл Кулле | граф Карл Магнус Малькольм |
| Гаррієт Андерссон | Петра |
| Аке Фриделль | кучер Фрід |
| Найма Віфстранд | стара фрау Армфельдт |
| Юллан Кіндаль | Бета, кухарка |
| Гюлль Наторп | Малла |
| Біргітта Вальберг | акторка |
| Бібі Андерссон | акторка |
| Андерс Вульф | хлопчик Фредрик |
| Гуннар Нільсен | Ніклас |
| Єста Прюселіус | слуга |
| Свеа Гольст | костюмерка |
| Ганс Строот | фотограф Альмгрен |
| Лиса Люндхольм | фру Альмгрен |
| Лена Седерблюм, Мона Мальм | покоївки |
| Юсеф Нурман | літній гість на обіді |
| Арне Ліндблад | актор |
| Бер'є Мелльвіг | нотаріус |
| Ульф Юханссон | службовець в адвокатській конторі |
| Унгве Нурдвалль | Фердинанд |
| Стен Естер, Мілле Шмідт | слуги |
Знімальна група
- Автор сценарію — Інгмар Бергман
- Режисер-постановник — Інгмар Бергман
- Продюсер — Аллан Екелунд
- Оператор — Гуннар Фішер
- Композитор — Ерік Нордгрен
- Монтаж — Оскар Розандер
- Художник-постановник — Пер Аксель Лунгрен
- Художник з костюмів — Маго
Нагороди та номінації
| Список нагород та номінацій[3] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Кінофестиваль/Кінопремія | Рік | Категорія | Номінант(и) | Результат | Дж |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | 1956 |  Золота пальмова гілка |
Усмішки літньої ночі | Номінація | |
| Приз за найкращий поетичний гумор | Нагорода | ||||
| Премія BAFTA | 1957 | Найкращий фільм з будь-якої країни | Усмішки літньої ночі | Номінація | |
| Найкращий іноземний актор | Гуннар Бйорнстранд | Номінація | |||
| Найкраща іноземна акторка | Єва Дальбек | Номінація | |||
| Премія «Боділ» | 1957 | Найкращий європейський фільм | Інгмар Бергман (режисер) | Нагорода | |
Примітки
- Festival de Cannes: Smiles of a Summer Night. festival-cannes.com. Процитовано 23 березня 2018.
- «ALL-TIME 100 Movies» list
- Нагороди та номінації фільму Усмішки літньої ночі на сайті IMDb (англ.)
Джерела
- Лурселль, Жак. Sommarnattens leende / Улыбки летней ночи // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 2. — С. 995—996. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
