Фарбоване

Фарбо́ване — село в Україні, в Бориспільському районі Київської області. Населення становить 1063 осіб.

село Фарбоване
Герб Фарбованого Прапор Фарбованого
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Яготинський
Рада Фарбованська сільська рада
Основні дані
Засноване 1740[1]
Населення 1063
Площа 3 км²
Густота населення 354,33 осіб/км²
Поштовий індекс 07753
Телефонний код +380 4575
Географічні дані
Географічні координати 50°08′09″ пн. ш. 31°51′03″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 123 м
Водойми річка Фараон
Місцева влада
Адреса ради 07753, Київська обл., Яготинський р-н, с.Фарбоване, вул.Піонерська[джерело?],10
Карта
Фарбоване
Фарбоване
Мапа

 Фарбоване у Вікісховищі

Географія

Селом протікає річка Фараон.

Історія

З 1649 у складі Яготинської сотні Переялсавського полку Гетьманщини.

За Єлизавети Петрівни у селі Фарбоване Яготинської сотні, мав маєток Федір Вишневський, нащадок відомого роду Вишневських.

Серед інших Вишневських виділяється його онук Іван Гаврилович. Після смерті матері він разом з двома братами й сестрою виховувався у двоюрідної тітки Ганни Наришкіної (двоюрідна сестра П. О. Румянцева-Задунайського). Дослужився до полковника й чину статського радника. Після одруження осів у Фарбованому. Служив головою Палати карного суду Київського намісництва, був членом Малоросійської колегії. Оселившись у Києві, збудував будинок на Печерську. Будучи надзвичайно освіченою людиною, Іван Гаврилович дав гарну освіту дітям: доньки навчались удома, сини закінчили Львівський університет. Серед синів найколоритнішою постаттю був Степан Іванович. Після відставки жив у Московії, потім у Фарбованому.

З 1779 року є данні про Успенську церкву у селі.[2]

Село є на мапі 1787 року.[3]

Класик російської літератури Лєсков у своїй книзі «Старовинні психопати» описує життя Степана Івановича Вишневського у Фарбованому.

«К  югу от  станции Яготина, верстах  в  13, на левом  же берегу р. Супоя лежит село Фарбованка с населением свыше 8 тыс. душ…», - виписка з книги «Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області»

З 1917 у складі УНР.

Після 1921 — жителі села зазнали репресій від тоталітарного комуністичного режиму. А з 1932 — Голодомор, влаштований керівниками СРСР. Голод був також після Другої світової війни, 1946 року.

З 1991 — у державі Україна.

Село входить до Бориспільського району відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року.

Галерея
  • споруда російської православної церкви - в селі досі люди не мають Української церкви
  • Пам'ятник воїнам-односельцям
  • Пам'ятник вчителям і учням місцевої школи
  • Хрест
  • Будинок культури

Постаті
  • Пінчук Василь Леонтійович — вчитель української мови та літератури, заслужений учитель України[4]

Див. також

Примітки
  1. ВРУ
  2. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  3. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Процитовано 19 жовтня 2021.
  4. Указ президента України 868—2019

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.