Фенцик Євген Андрійович

Євге́н Андрі́йович Фе́нцик (* 5 жовтня 1844 — †1903) — закарпатський освітній діяч і письменник москвофільського напряму, греко-католицький священик.

Фенцик Євген Андрійович
Фенцик Євген Андрійович
Псевдо	Владимир
Народився	5 жовтня 1844 Мала Мартинка, Свалявський район, Береґ, Угорське королівство, Австрійська імперія
Помер	5 грудня 1903 (59 років) Горінчово Мармароська жупа, Австро-Угорська імперія
Діяльність	письменник
Мова творів	Русинська і російська
Конфесія	Католицька церква[1]

Видавець і редактор (з 1885) півмісячника «Листокъ», що друкувався мішаною російською і церковнослов'янською мовою, проте популярний «Додатокъ» друкувався мовою, зближеною до народної.

Фенцик писав поезії, (поема «Коріятович»), балади, оповідання та повісті з життя інтелігенції й духовенства: «Нищие духом», «Учитель Неборака», історична драма «Покорение Ужгорода»; деякі твори під псевдонімом Владимир.

Пам'ятник Євгену Фенцику в Ужгороді. Скульптор О. Мондич-Шиналі.

Автор шкільних підручників, публіцистичних статей.

Вибрані твори: «Собрание сочинений» (1932).

Див. також

• Степан Фенцик — племінник Євгена Фенцика, священник та композитор, проугорський активіст.

Примітки

1. Czech National Authority Database

Література

• Фенцик Євген // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. Аркадій Жуковський. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1995. — Т. Кн. 2, [т. 11] : Доповнення і виправлення. — С. 3494-3495.
• Фенцик Євген // Українська Загальна Енциклопедія: Книга Знання. В 3-х т / Під гол. ред. І. Раковського. — Львів; Станіславів; Коломия : Рідна школа, 1933. — Т. 3: С – Я. — С. 1041.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
• Цей день в історії^{[недоступне посилання з липня 2019]}