Фернандо Ботеро

Фернандо Ботеро Ангуло (нар. 19 квітня 1932) — колумбійський художник, маляр, скульптор, працює в техніці фігуративізму. Його стиль, що також називають «ботеризм», зображує людей товстунами, сюжети переважно на побутову тематику, але є й приклади робіт на соціально-політичні теми. Вважається найбільш визнаним і комерційно успішним художником з Латинської Америки[9][10][11], його твори представлені в багатьох містах світу[12].

Фернандо Ботеро
ісп. Fernando Botero

Народження 19 квітня 1932(1932-04-19)[1][2][…] (89 років)
Медельїн, Колумбія[3]
Національність Колумбійці[4][5]
Країна  Колумбія[6]
Жанр фігуративізм[3], алегорія[3] і портрет[3]
Навчання Національний університет Колумбії і Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо
Діяльність художник, скульптор, митець, рисувальник, ілюстратор, архітектурний кресляр
Напрямок скульптура
Член Баварська академія витончених мистецтвd
Твори The Bullfightd, The death of Luis Chalmetad і The Raval Catd
У шлюбі з Gloria Zead і Sophía Várid[7]
Діти Fernando Botero Zead[8]
Нагороди

Cruz de Boyacad (1977)

honorary doctor of the University of Miamid (14 травня 1999)

Автограф
 Фернандо Ботеро у Вікісховищі

Став відомим після пермоги на виставці колумбійських художників у 1958 році. Почав займатися скульптурою після переїзду до Парижа в 1973 році, на початок 1990-х він вже був всесвітньо відомим митцем[13][14].

Біографія

Фернандо Ботеро був другим із трьох синів Девіда Ботеро (1895–1936) та Флори Ангуло (1898–1972). Девід Ботеро помер, коли Фернандо було чотири роки. Його мати працювала швачкою. Велику роль у його вихованні відіграв дядько.

Початкову освіту він отримав в Антіокії Атенео (Antioquia Ateneo) і завдяки стипендії продовжив середню освіту в єзуїтській школі Болівара[15]. У 1944 році дядько Ботеро на два роки відправив його до школи матадорів[16]. У 1948 році Ботеро у віці 16 років опублікував свої перші ілюстрації у недільному додатку до «El Colombiano», однієї з найважливіших газет у Медельїні, де тоді жив.

Кар'єра

Роботи Ботеро вперше були представлені на груповій виставці колумбійських художників у 1948 році[17].

З 1949 по 1950 рік Ботеро працював сценографом, у 1961 році переїхав до Боготи. Його перша персональна виставка відбулась у «Galería Leo Matiz» в Боготі. У 1952 році Ботеро поїхав з групою художників до Барселони, пізніше переїхав до Мадрида.

У Мадриді Ботеро навчався в Академії де Сан-Фернандо[18].

У 1953 році Ботеро переїхав до Парижа, де вивчав твори мистецтв у Луврі, потім жив рік у Флоренції[17]. В останні десятиліття він прожив більшу частину часу в Парижі, але проводить один місяць на рік у рідному місті Медельїн[19].

У 2014 році встановив рекорд ціни на свої роботи. На аукціоні Christie’s бронзову скульптуру було продано за рекордні 2,573 мільйонів доларів[20].

Стиль

Хоча серед його робіт є натюрморти та пейзажі, кількісно переважають ситуаційні портреті. Його картини та скульптури характеризуються пропорційно перебільшеними або пишними фігурами[21].

У 2004 році Ботеро виставив серію з 27 малюнків та 23 картин про насильство у Колумбії, до якого причетні наркокартелі. Він подарував твори Національному музею Колумбії, де вони вперше були виставлені.

У 2005 році Ботеро привернув значну увагу до себе серією про тортури в Абу-Грейб, перша виставки якої відбулась в Європі. Сюжет походить з інформації, що стала публічною, про тортури, що чинили військові США над полоненими в Абу-Грейб під час війни в Іраку. У 2007 році відбулось кілька виставок у США[22][23]. За словами автора серію він хотів подарувати американському музею, але пропозиції відхиляли[24].

    Приклади робіт
    • Виставка у Берліні
    • Кіт, 1990 р., Барселона, Іспанія
    • Материнство, Ов'єдо, Іспанія
    • Жінка з дзеркалом, 1987 рік
    • Жінка з сигаретою, Єреван
    • Птах, 1990, перед UOB Plaza, Сінгапур
    • Римський воїн, Єреван, Вірменія
    • Людина на коні, 1992 р., Єрусалим, Ізраїль
    • Кіт, Єреван, Вірменія
    • Рука, Мадрид, Іспанія
    • Куріння, Єреван, Вірменія
    • Caballo con bridas, Більбао
    • Адам і Єва, Сінгапур
    • Леді, Медельїн
    • Скульптура Фернандо Ботеро в Госларі
    • Скульптура Фернандо Ботеро перед Музеєм мистецтв Ліхтенштейну, Вадуц
    • Широка Венера, 1989 р., Лондон

    Примітки
    1. RKDartists
    2. Fernando Botéro — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
    3. RKDartists
    4. http://vocab.getty.edu/page/ulan/500004359
    5. Encyclopædia Britannica
    6. Museum of Modern Art online collection
    7. Doornbusch E. Sophia Vari // hedendaagsesieraden.nl — 2019.
    8. https://www.buscabiografias.com/biografia/verDetalle/15/Fernando%20Botero
    9. 'Great Crime' at Abu Ghraib Enrages and Inspires an Artist. The New York Times. 8 травня 2005. Процитовано 27 жовтня 2016.
    10. Oyb, Marina. Fernando Botero, el aprendiz eterno. Процитовано 27 жовтня 2016.
    11. TORREÓN, NOTIMEX / EL SIGLO DE. Fernando Botero, el gran artista de Latinoamérica. Процитовано 27 жовтня 2016.
    12. Kristin G. Congdon; Kara Kelley Hallmark (2002). Artists from Latin American Cultures: A Biographical Dictionary. Greenwood Publishing Group. с. 40. ISBN 978-0-313-31544-2.
    13. 40 Salon nacional de artistas. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 27 жовтня 2016.
    14. Fernando Botero. Biography. 2 квітня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
    15. John Sillevis (2006). The Baroque World of Fernando Botero. Yale University Press. ISBN 978-0-300-12359-3.
    16. "Fernando Botero", AskArt
    17. "Fernando Botero", ArtFact
    18. Hanstein, Mariana (2003). Fernando Botero. Taschen. с. 15. ISBN 9783822821299. Процитовано 2 липня 2016.
    19. "Феномен" Фернандо Ботеро. euronews (uk-UA). 15 листопада 2011. Процитовано 20 серпня 2020.
    20. Mexican surrealists top Latin American auction, Botero sets record. Reuters (англ.). 25 листопада 2014. Процитовано 20 серпня 2020.
    21. "Fernando Botero: at Thomas Gibson Fine Art", LondonNet, 20 September 2010
    22. У художній галереї Нью-Йорка відкрили виставку картин колумбійського художника Фернандо Ботеро. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 20 серпня 2020.
    23. Erica Jong, Review: "Botero Sees the World's True Heavies at Abu Ghraib", The Washington Post, 4 November 2007. Retrieved 20 September 2010
    24. Американські музеї відмовляються від "важких" картин. «Музейний простiр». 29-09-2006.

    Посилання
      This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.