Хоменко Надія Костянтинівна

Наді́я Костянти́нівна Хоме́нко (30 серпня 1912, Київ — 1987[1]) — українська поетеса і прозаїк.

Хоменко Надія Костянтинівна
Народилася	30 серпня 1912 Київ
Померла	1987
Діяльність	поетеса прозаїк
Alma mater	Київський педінститут
Знання мов	українська

Біографія

Її батько був інженером-будівельником. Навчалась у Київському та Лубенському педінститутах. Працювала слюсарем, учителькою, завідувала бібліотекою, по тому — була на редакційній та видавничій роботі. Друкуватись почала 1930 року.

Творчість

• Збірки поезій:
  • «Джерело радости» (1950),
  • «Дружба сердець» (1955),
  • «Шумлять сади полтавські» (1956),
  • «Невидима скрипка» (1972),
  • «Кумачеве слово» (1979);
• повісті:
  • «Повість про любов» (1957),
  • «Ходить щастя недалечко» (1960),
  • «Медяні роси» (1968);
• роман «Люби мене» (1963),
• кілька збірок оповідань.

Примітки

1. Ювіляри 2007 року у галузі літератури на Бібліотечному інформаційно-освітньому порталі

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник. / Упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К.: Радянський письменник, 1970. — 540 с.
• Українська література