Центральне Представництво Української Еміграції в Німеччині

Центральне Представництво Української Еміграції в Німеччині (ЦПУЕН) — українська організація, яка була створені в Західній Німеччині в післявоєнні роки (др.пол. ХХст.) і діяльність якої стала важливим етапом згуртування українців, що опинились на території післявоєнної Німеччини.

Історія

30 жовтня - 1 листопада 1945 року[1] на з'їзді за участю 142 делегатів, у Ашафенбурзі було засновано Центральне Представництво Української Еміґрації (ЦПУЕ). На чолі організації мала стати Головна Рада, Головна Управа, Централя.

ІІ з'їзд відбувся 8-11 травня 1947 року в Реґенсбурзі, а продовжився 14-16 листопада 1947 року в Діліннґені. За даними ЦПУЕН (так з часом стала називатись організація), станом на кінець 1946 року, на Заході і Півдні Німеччини перебували 177 тис. українців, найбільше — в Баварії.

Далі був масовий виїзд в інші країни Західної Європи, в Північну Америку і Австралію. Наприкінці 1950-их років українські організації нараховували близько 17 тис. дійсних членів.

Головами управи в різні роки були: Василь Мудрий, Іван Вовчук, Юрій Студинський, Василь Плющ, Ярослав Бенцаль, Антін Мельник.

Наприкінці 1967 року відбувся Світовий Конґрес Вільних Українців. На цьому зібранні йшлося про створення секретаріату СКВУ. В ньому взяли участь і представники ЦПУЕН.

У 1995 році у ФРН, за даними ЦПУЕН, налічувалось близько 4,5 тис. зареєстрованих членів.

Організацією — продовжувачкою традицій з репрезентації українських товариств у Федеративній Республіці Німеччині стало Об'єднання українських організацій в НІмеччині /ОУОН/,Установчі збори якого выдбулись 6-го та 7-го жовтня 2012 року у столиці Німеччини, м. Берлін[2].

Примітки

Література

  • Центральне представництво української еміграції в Німеччині (ЦПУЕН) (1945-2004) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Державної архівної служби України. Онлайн
  •  Організація освіти української еміграції на території Німеччини та Австрії (1945-197?) [Елек-тронний ресурс] // Офіційний веб-портал Державної архівної служби України. Онлайн
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.