Чемпіонат світу з футболу 1950 (кваліфікаційний раунд)
У кваліфікаційному раунді чемпіонату світу з футболу 1950 року 32 збірні змагалися за 14 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Бразилії і діючий чемпіон світу збірна Італії, кваліфікувалися автоматично, без участі у кваліфікаційному раунді.
| Деталі турніру | |
|---|---|
| Дата |
1949 — 1950 |
| Кількість команд | 34 (з 3 конфедерацій) |
| Статистика турніру | |
| Матчів зіграно | 26 |
| Голів забито | 121 (4.65 за матч) |
| Найкращий бомбардир(и) |
(по 4 голи) |
← 1938 1954 → | |
Вісім з 32 команд-учасниць кваліфікаційного раунду знялися зі змагання вже після його жеребкування, але так й не провівши жодної гри. Це дозволило відразу п'яти командам автоматично отримати путівку до фінальної частини мундіалю. Тож хоча б по одній грі у відборі провели 19 команд, загалом було зіграно 26 кваліфікаційних матчів, у яких було забито 121 гол (у середньому 4,65 гола за гру).
З 14 команд, що здобили право участі у фінальній частині чемпіонату світу, три, а саме збірні Індії, Шотландії і Туреччини, згодом відмовилися від участі. ФІФА спробувала запропонувати взяти участь у турнірі декількам командам, які кваліфікаційний раунд не подолали, а після їх відмови узгодила рішення про проведення фінальної частини ЧС-1950 за участі лише 13 збірних.
Формат
32 команди-учасниці відбору на момент жеребкування були розподілені за географічною ознакою на 10 груп:
- Групи з 1 по 6 – Європа: 7 місць, за які змагалися 18 команд. (включаючи збірні Ізраїлю і Сирії).
- Групи з 7 по 9 – Америка: 6 місць, за які змагалися 10 команд.
- Група 10 – Азія: 1 місце, на яке претендували 4 команди.
Відбіркові групи розрізнялися кількістю учасників і турнірним форматом:
- Група 1 мала 4 учасників. Кожна пара команд проводила між собою по одній грі. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
- Групи 2, 3 і 4 мали по 3 учасники. Найсильніша команда кожної з груп отримувала статус сіяної. Змагання проходили у два раунди:
- Перший раунд: Дві несіяні команди грали між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець за сумою двох матчів проходив до заключного раунду.
- Заключний раунд: Сіяні команди грали проти переможців Першого раунду по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможці за сумою двох матчів кваліфікувалися.
- Група 5 мала 3 учасників. Кожна пара команд проводила між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець групи кваліфікувався.
- Група 6 мала 2 учасників. Команди проводили між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець групи кваліфікувався.
- Група 7 мала 3 учасників. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
- Група 8 мала 4 учасників. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
- Група 9 мала 3 учасників. Кожна пара команд проводила між собою по дві гри. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
- Група 10 мала 4 учасників. Переможець групи кваліфікувався.
Група 1
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 3 | 3 | 0 | 0 | 14 | 3 | +11 | 6 | ||
| 2 | 3 | 2 | 0 | 1 | 10 | 3 | +7 | 4 | ||
| 3= | 3 | 0 | 1 | 2 | 1 | 6 | −5 | 1 | ||
| 3= | 3 | 0 | 1 | 2 | 4 | 17 | −13 | 1 |
| 1 жовтня 1949 | Ірландія (ІФА) |
2–8 | Белфаст, Північна Ірландія | ||
| Сміт |
Протокол | Морріс Водделл Стіл Райлі Мейсон |
Стадіон: Віндзор Парк Глядачі: 50 000 Суддя: Реджинальд Мортімер (АНглія) | ||
| 15 жовтня 1949 | Уельс |
1–4 | Кардіфф, Уельс | ||
| Гріффітс |
Протокол | Мортенсен Мілберн |
Стадіон: Нініан-Парк Глядачі: 61 079 Суддя: Джек Моват (Шотландія) | ||
| 9 листопада 1949 | Шотландія |
2–0 | Глазго, Шотландія | ||
| Макфейл Лінвуд |
Протокол | Стадіон: Гемпден-Парк Глядачі: 73 782 Суддя: Ес Кей Лоу (Англія) | |||
| 16 листопада 1949 | Англія |
9–2 | Манчестер, Англія | ||
| Роулі Фроггатт Мортенсен Пірсон |
Протокол | Сміт Бреннан |
Стадіон: Мейн-Роуд Глядачі: 69 742 Суддя: Мервін Гріффітс (Уельс) | ||
| 8 березня 1950 | Уельс |
0–0 | Рексем, Уельс | ||
| Протокол | Стадіон: Рейскорс Граунд Глядачі: 30 000 Суддя: Реджинальд Ліф (Англія) | ||||
| 15 квітня 1950 | Шотландія |
0–1 | Глазго, Шотландія | ||
| Протокол | Бентлі |
Стадіон: Гемпден-Парк Глядачі: 133 300 Суддя: Реджинальд Ліф (Англія) | |||
Англія кваліфікувалася. Шотландія також кваліфікувалася, проте відмовилася від участі.
Група 2
Перший раунд
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 1 | 1 | 0 | 0 | 7 | 0 | +7 | 2 | ||
| 2 | 1 | 0 | 0 | 1 | 0 | 7 | −7 | 0 |
| 20 листопада 1949 | Туреччина |
7–0 | Анкара, Туреччина | ||
| Кансевер Екен Кючюкандоньядіс Кескін Килич |
Стадіон: Стадіон 19 травня Суддя: Антоніо Гамба (Італія) | ||||
Після першої гри Сирія знялася зі змагання, і другий матч не проводився. Туреччина пройшла до заключного раунду.
Заключний раунд
| Місце | Команда | І | В | Н | П | Г+ | Г- | СГ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | кваліфікувалася, згодом знялася | ||||||||
| 2 | знялася | ||||||||
Австрія знялася, і Туреччина кваліфікувалася автоматично. Але згодом Туреччина також знялася, і ФІФА запропонувала місце у фінальній частині ЧС-1950, яке вивільнилося, Португалії, що посіла друге місце у Групі 6, але відмовилася від цієї пропозиції. Врешті-решт ФІФА вирішила не пропонувати це місце у фінальній частині чемпіонату іншим командам і провести його з неповним складом учасників.
Група 3
Перший раунд
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 2 | 2 | 0 | 0 | 11 | 2 | +9 | 4 | ||
| 2 | 2 | 0 | 0 | 2 | 2 | 11 | −9 | 0 |
| 21 серпня 1949 | Югославія |
6–0 | Белград, Югославія | ||
| Паєвич Сенчар Ж. Чайковський Бобек |
Протокол | Стадіон: Стадіон ЮНА Глядачі: 35 000 Суддя: Джованні Галеаті (Італія) | |||
| 18 вересня 1949 | Ізраїль |
2–5 | Тель-Авів, Ізраїль | ||
| Глацер |
Протокол | Валок Бобек З. Чайковський Ж. Чайковський |
Стадіон: Маккабія Глядачі: 20 000 Суддя: Йозеф Кінстліх (Кіпр) | ||
Югославія пройшла до заключного раунду.
Заключний раунд
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 2 | 0 | 2 | 0 | 2 | 2 | 0 | 2 | ||
| 1 | 2 | 0 | 2 | 0 | 2 | 2 | 0 | 2 |
| 9 жовтня 1949 | Югославія |
1–1 | Белград, Югославія | ||
| Ж. Чайковський |
Протокол | Байо |
Стадіон: Стадіон ЮНА Глядачі: 50 000 Суддя: Карел ван дер Мер (Нідерланди) | ||
| 30 жовтня 1949 | Франція |
1–1 | Париж, Франція | ||
| Байо |
Протокол | Бобек |
Стадіон: Стад Олімпік де Коломб Глядачі: 53 569 Суддя: Джованні Галеаті (Італія) | ||
За сумою двох матчів рахунок був 2:2, і для визначення переможця був призначений третій матч на нейтральному полі.
| 11 грудня 1949 | Югославія |
3–2 | Флоренція, Італія | ||
| Михайлович Ж. Чайковський |
Протокол | Вальтер Люсьяно |
Стадіон: Стадіо Джованні Берта Глядачі: 25 000 Суддя: Джованні Галеаті (Італія) | ||
Югославія кваліфікувалася, проте з огляду на непоодинокі відмови від участі у чемпіонаті Франції також було запропоновано стати учасником його фінальної частини. Пропозиція була спочатку прийнята, проте згодом відкинута.
Група 4
Перший раунд
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 2 | 2 | 0 | 0 | 8 | 4 | +4 | 4 | ||
| 2 | 2 | 0 | 0 | 2 | 4 | 8 | −4 | 0 |
| 26 червня 1949 | Швейцарія |
5–2 | Цюрих, Швейцарія | ||
| Майяр Фаттон Балламан Антенен |
Протокол | Вагнер Ройтер |
Стадіон: Гардтурм Глядачі: 15 000 Суддя: Шарль Деласаль (Франція) | ||
| 18 вересня 1949 | Люксембург |
2–3 | Люксембург, Люксембург | ||
| Мюллер Кремер |
Протокол | Майяр Фрідлендер Фаттон |
Стадіон: Муніципальний стадіон Глядачі: 3 000 Суддя: П'єр Тонен (Бельгія) | ||
Швейцарія пройшла до заключного раунду.
Група 5
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 2 | 2 | 0 | 0 | 6 | 2 | +4 | 4 | ||
| 2 | 4 | 1 | 1 | 2 | 6 | 7 | −1 | 3 | ||
| 3 | 2 | 0 | 1 | 1 | 1 | 4 | −3 | 1 |
| 2 червня 1949 | Швеція |
3–1 | Стокгольм, Швеція | ||
| Андерсон Єппсон Лідгольм |
Протокол | Волш |
Стадіон: Росунда Глядачі: 38 000 Суддя: Луї Барт (Бельгія) | ||
| 8 вересня 1949 | Ірландія (ФАІ) |
3–0 | Дублін, Ірландія | ||
| Гевін Мартін |
Протокол | Стадіон: Далімаунт Парк Глядачі: 22,479 Суддя: В.Г.Е. Іван (Англія) | |||
| 9 жовтня 1949 | Фінляндія |
1–1 | Гельсінкі, Фінляндія | ||
| Вайгела |
Протокол | Фаррелл |
Стадіон: Олімпійський стадіон Глядачі: 13 000 Суддя: Йоган Бронкгорст (Нідерланди) | ||
| 13 листопада 1949 | Ірландія (ФАІ) |
1–3 | Дублін, Ірландія | ||
| Мартін |
Протокол | Пальмер |
Стадіон: Далімаунт Парк Глядачі: 41 031 Суддя: Вільям Лінг (Англія) | ||
Швеція кваліфікувалася. Фінляндія знялася зі змагання до його завершення. Команда Ірландії (ФАІ) була запрошена до участі у фінальній стадії, але відмовилася через високі витрати, пов'язані з участю[1].
Група 6
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 2 | 1 | 1 | 0 | 7 | 3 | +4 | 3 | ||
| 2 | 2 | 0 | 1 | 1 | 3 | 7 | −4 | 1 |
| 2 квітня 1950 | Іспанія |
5–1 | Мадрид, Іспанія | ||
| Сарра Басора Панісо Моловни |
Протокол | Кабріта |
Стадіон: Естадіо Нуево Чамартін Глядачі: 80 000 Суддя: Реджинальд Ліф (Англія) | ||
| 9 квітня 1950 | Португалія |
2–2 | Лісабон, Португалія | ||
| Травассуш Коррея |
Протокол | Сарра Гаїнса |
Стадіон: Жамор Глядачі: 30 000 Суддя: Джек Моват (Шотландія) | ||
Іспанія кваліфікувалася. Португалію також запрошували до фінальної стадії змагання, проте вона відмовилася.
Група 7
| Місце | Команда | І | В | Н | П | Г+ | Г- | СГ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | кваліфікувалися | ||||||||
| 1 | |||||||||
| 3 | знялася | ||||||||
Аргентина знялася, тож Болівія і Чилі кваліфікувалися автоматично.
Група 8
| Місце | Команда | І | В | Н | П | Г+ | Г- | СГ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | кваліфікувалися | ||||||||
| 1 | |||||||||
| 3 | знялися | ||||||||
| 3 | |||||||||
Еквадор і Перу знялися, тож Уругвай і Парагвай кваліфікувалися автоматично.
Група 9
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 4 | 4 | 0 | 0 | 17 | 2 | +15 | 8 | ||
| 2 | 4 | 1 | 1 | 2 | 8 | 15 | −7 | 3 | ||
| 3 | 4 | 0 | 1 | 3 | 3 | 11 | −8 | 1 |
| 4 вересня 1949 | США |
0–6 | Мехіко, Мексика | ||
| Флорес Луна де ла Фуенте Септьєн |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Глядачі: 60 000 Суддя: Хосе Тапія (Куба) | ||||
| 11 вересня 1949 | Мексика |
2–0 | Мехіко, Мексика | ||
| Луна Касарін |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Суддя: Пруденсіо Гарсія (США) | ||||
| 14 вересня 1949 | Куба |
1–1 | Мехіко, Мексика | ||
| Гомес |
Воллас |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Глядачі: 8 000 | |||
| 18 вересня 1949 | Мексика |
6–2 | Мехіко, Мексика | ||
| Ортіс Касарін де ла Фуенте Очоа |
Соуза Ваттмен |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Глядачі: 54 500 Суддя: Хосе Тапія (Куба) | |||
| 21 вересня 1949 | США |
5–2 | Мехіко, Мексика | ||
| Бар Соуза Матевич Воллас |
Баркін Вейга |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Глядачі: 60 000 Суддя: Хосе Тапія (Куба) | |||
| 25 вересня 1949 | Мексика |
3–0 | Мехіко, Мексика | ||
| Наранхо Флорес |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Суддя: Пруденсіо Гарсія (США) | ||||
Мексика і США кваліфікувалися.
Група 10
| Місце | Команда | І | В | Н | П | Г+ | Г- | СГ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | кваліфікувалися, згодом знялася | ||||||||
| 2 | знялися | ||||||||
| 2 | |||||||||
| 2 | |||||||||
Бірма, Індонезія і Філіппіни знялися зі змагання до жеребкування відбору, тож Індія кваліфікувалася автоматично. Але згодом Індія також знялася зі змагання через високі витрати, пов'язані з участю[2], також Всеіндійська футбольна федерація зазначила бажання сконцентуватися на участі футбольної збірної країни на Олімпійських іграх 1952 року[3]. Утім широко розповюдженою є також версія про те, що індійці відмовилися від участі через заборону виступати босоніж[4]. ФІФА вирішила не пропонувати це місце у фінальній частині чемпіонату іншим командам і провести його з неповним складом учасників.
Учасники


| Команда | Кількість участей | Кількість участей поспіль | Остання участь |
|---|---|---|---|
| 2 | 1 | 1930 | |
| 4 | 4 | 1938 | |
| 2 | 1 | 1930 | |
| 1 | 1 | – | |
| 1 | 1 | – | |
| 3 | 3 | 1938 | |
| 2 | 1 | 1930 | |
| 2 | 1 | 1930 | |
| 2 | 1 | 1934 | |
| 1 | 1 | – | |
| 3 | 3 | 1938 | |
| 3 | 3 | 1938 | |
| 1 | 1 | – | |
| 3 | 1 | 1934 | |
| 2 | 1 | 1930 | |
| 2 | 1 | 1930 |
Бомбардири
- 4 голи
- 3 голи
|
|
|
- 2 голи
|
|
|
- 1 гол
|
|
|
Коментарі
- Збірні Німеччини і Японії як країн, визнаних винними у розв'язанні Другої світової війни, були позбавлені права участі у першій повоєнній футбольній першості. Натомість діючі чемпіони світу, збірна Італії, країни, що також воювала на боці Країн Осі, була допущена до чемпіонату з огляду на те, що країна 1943 року перейшла на бік союзників по антигітлерівській коаліції.
- На початку 1950 року існувало фактично дві збірні Ірландії, керівництво якими здійснювали конкуруючі асоціації — розташована у Північній Ірландії Ірландська футбольна асоціація (ІФА) та Футбольна асоціація Ірланді (ФАІ), розташована в Дубліні. Обидві організації декларували своє право на координацію розвитку футболу на території усього ірландського острову і, відповідно, викликали до своїх збірних команд гравців з усіх регіонів острову. У результаті декілька відомих ірландських футболістів того часу мали в активі матчі за обидві збірні. Четверо гравців – Том Агерн, Редж Раян, Дейві Волш та Кон Мартін – грали як за збірну Ірландії (ФАІ), так й за збірну Ірландії (ІФА) в матчах відбору на ЧС-1950. ФІФА була змушена втрутитися на прохання ФАІ[5] і обмежити права ірландських гравців на виступи за збірні відповідно до їх проживання відносно адміністративного кордону. Згодом у 1953 році ФІФА позбавила обидві команди права іменуватися збірною Ірландії, натомість офіційно закріпивши за командою під юрисдикцією ФАІ назву збірна Республіки Ірландія, а за командою ІФА — назву збірна Північної Ірландії.
- Утретє поспіль представники Південної Америки у фінальній частині чемпіонату світу визначалися автоматично, без проведення жодної кваліфікаційної гри, через відмову від участі значної частини збірних регіону.
- Бірма, Індонезія і Філіппіни знялися зі змагання до жеребкування відбору, тож збірна Індії автоматично стала єдиним представником Азії на чемпіонаті світу. Утім згодом Індія також відмовилася від участі у чемпіонаті світу 1950 року, що з огляду на те, що в подальшому індійська команда жодного разу не долала відбір на світові футбольні форуми, робить її єдиною командою, яка кваліфікувалася до фінальної частини чемпіонатів світу, проте жодного разу участі в них не брала.
Примітки
- Invitation to World Cup turned down www.independent.ie, 22 лютого 2004 (англ.)
- World Cup: US v England match recalls 1950 upset. BBC. 2 червня 2010.(англ.)
- Cronin, Brian (19 липня 2011). Did India withdraw from the 1950 World Cup because they were not allowed to play barefoot?. Los Angeles Times.(англ.)
- (нім.)
- Ryan, Sean (1997). The Boys in Green: the FAI international story. Edinburgh: Mainstream Publishing. ISBN 1-85158-939-2. pp. 50. (англ.)