Червоний Лиман (Ізюмський район)
Червоний Лима́н — село в Україні, у Барвінківському районі Харківської області. Населення становить 418 осіб. Орган місцевого самоврядування — Новомиколаївська сільська рада. Справжня історична назва села - Княжин (Княжнин, Княгинин) Лиман. Спочатку належало до Слов'янського повіту Катеринославського намісництва, потім - до Ізюмського повіту Харківської губернії. Зараз використовується штучно змінена радянська пропагандистська назва.
| село Червоний Лиман | |
|---|---|
| Шкільне подвір`я | |
| Країна | |
| Область | Харківська область |
| Район/міськрада | Барвінківський район |
| Рада | Новомиколаївська сільська рада |
| Облікова картка | Червоний Лиман |
| Основні дані | |
| Засноване | 1927 |
| Населення | 418 |
| Площа | 1,678 км² |
| Густота населення | 249,11 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64700 |
| Телефонний код | +380 5757 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°06′24″ пн. ш. 36°48′48″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
77 м |
| Водойми | Дніпро - Донбас |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64721, Харківська обл., Барвінківський р-н, с.Нова Миколаївка, вул.Центральна,25 |
| Сільський голова | Кобченко Віта Іванівна |
| Карта | |
![]() Червоний Лиман | |
![]() Червоний Лиман ![]() Червоний Лиман | |
| Мапа | |
![]() | |
Точна дата заснування невідома, проте вже 1783 у селі Книжий Лиман функціонує Різдвяно-Богородицька церква. У другій половині ХІХ ст. кількість населення становить понад 500 осіб, є магазин та православна церква.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, створеного комуністичним тоталітарним режимом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Новій Миколаївці та Червоному Лимані — 209 людей[1].
Географія
Село Червоний Лиман знаходиться на правому березі каналу Дніпро — Донбас в тому місці, де він проходить по руслу річки Берека. На протилежному березі знаходяться залишки Української оборонної лінії. Поруч проходить автомобільна дорога Р79.
Економіка
В селі є молочно-товарна ферма.
Примітки
- Мартиролог. Харківська область, ст. 403—407. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 13 жовтня 2015.



