Шалатовський Вадим Володимирович
Вади́м Володи́мирович Шалато́вський (5 березня 1983 — 5 вересня 2014) — старший солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Шалатовський Вадим Володимирович | |
|---|---|
|
| |
![]() | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
5 березня 1983 Пасічна |
| Смерть |
5 вересня 2014 (31 рік) Весела Гора |
| Поховання | Хмельницький |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність |
|
| Вид ЗС |
|
| Рід військ | Територіальна оборона |
| Формування |
|
| Війни / битви |
Війна на сході України • Бої за Щастя • Засідка під Веселою Горою |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
Проживав у місті Хмельницький, займався спортом. Строкову службу проходив у повітряно-десантних військах.
Активний учасник Революції Гідності; під час другої хвилі мобілізації облишив свій бізнес та пішов на фронт.
Старший солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».
5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула.
Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий Герой. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.
Упізнаний за експертизою ДНК у березні 2015 року, старобільські волонтери зібрали кошти на цинкову труну, щоб доставити Вадима до Хмельницького. 25 березня 2015 року з Вадимом попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня — в Хмельницькому.
Перепохований у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища, мікрорайон Ракове.
Без Вадима лишились дружина, син та донька.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 25 грудня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
- Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно)
- медаллю «За хоробрість в бою» від ГО «Луганська обласна спілка ветеранів АТО» (посмертно)[2]
- рішенням Хмельницької міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно)
Примітки
- Указ Президента України від 25 грудня 2015 року № 722/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Родини хмельничан-айдарівців отримали нагороди // Хмельницька міська рада, 28 серпня 2018
